Як перестати дратуватись

 🤓 Як перестати дратуватись 🤓

Злість, роздратування і спалах гніву може викликати що завгодно – забутий телефон, неправильно припаркована машина сусіда, повільність просування черги, надмірно радісне обличчя колеги… З одного боку, відчувати злість - цілком природно, це базова емоція. З іншого - від вашої нестриманості страждають близькі, та й взагалі постійно скаженіти - важкувато.

🚩Роздратування — це реакція на ситуацію, пов’язану з перешкодою, на яку об’єктивно неможливо відреагувати агресивно, або ж можливо, але на цю реакцію накладена внутрішня заборона.

Стриманість це в принципі соціальний навик: хтось вчиться керувати своїми емоціями (наприклад, заздалегідь оцінюючи наслідки), а хтось не в змозі з ними справлятися. Або не хоче.

‼Але якщо вам подібний стан заважає, ви розумієте, що тригерів (ситуації, люди, думки, які викликають у вас гострі емоції) для роздратування стає все більше – варто попіклуватись про себе та своє психологічне здоров’я.

Що робити?

1️⃣ Потрібно засвоїти, — дратувати може все! Без правил і без винятків.

2️⃣ Дуже важливо зрозуміти справжню причину вашого роздратування. Знайти справжнє джерело роздратування — це те ж саме, що знайти джерело болю: ситуація миттєво розряджається.

3️⃣ Як правило, роздратування викликають ситуації, які ми не контролюємо, або такі, що виникли занадто несподівано. У такому разі, до речі, рішення приймаєте навіть не ви, як ви звикли себе розуміти, а певна частина вашої особистості, що заперечує будь-які можливості протидії в таких ситуаціях або бачить їх безперспективними. Дія здійснюється машинально, спонтанно.

Важлива порада: у всіх схожих ситуаціях намагайтеся якнайшвидше визначити своє ставлення до того, що відбувається. Ви одержите найціннішу інформацію, що допоможе достойно вийти зі становища. Перестанете почуватися жертвою обставин і дурних начальників, і зможете знайти нові рішення для умов, що змінилися.

4️⃣ Спробуйте скласти список розповсюджених ситуацій, на які ви не в змозі вплинути, знайдіть усі ваші заборони, табу, обмеження. Вони можуть бути причиною невмотивованої на перший погляд дратівливості. Роздратування завжди має подразника. І якщо ви сьогодні по-новому подивитеся на свої найтиповіші дратувальчики і злючки, то, цілком можливо, відкриєте для себе щось нове і цікаве. Приміром, те, що люди, на яких ви зриваєте свою злість і досаду, зовсім у цьому не винні. Або ви вбачаєте причину в одному, а вона, можливо, лежить у цілком іншій площині.

І 5️⃣ : порада для тих, хто живе поруч із дратівлюками. Пригадайте, що це — не якась властивість їх особистості, не риса характеру і не стервозність. Це перешкоди, на які близька вам людина наштовхується регулярно і не може їх подолати. Поговоріть з нею, спробуйте разом знайти ці справжні перешкоди, що для неї болючі та нестерпні. Запропонуйте нові рішення для ситуацій, які вона цілком може не усвідомлювати. Повірте, завжди набагато легше прийняти таку ситуацію, яку людина вибрала добровільно, ніж таку, з якою вона змирилась або змушена прийняти.

‼ Потрібно розібратися, з чого зароджується, як розвивається і яким чином проявляються дратівливість і агресія. І розуміючи корінь проблеми - звідки це все виростає - ми розберемося, як перестати злитися і дратуватися.

Як подолати паніку під час війни

 АЛГОРИТМ ВПЛИВУ НА СПОКІЙ

Важливо пам’ятати: після фази гіперактивності, у якій, наприклад, ми перебували весь ранок чи якусь частину дня, цілком закономірно настає фаза стабілізації, а потім — виснаження. Аби не дійти до останньої фази, треба почати вчасно піклуватися про себе. Треба робити все, що можливо, щоби ви могли хоча б на якийсь час “відключатися”.

Наприклад, якщо ви з партнером можете “чергувати”, моніторити новини чи спати, це важливо робити.

Адже, якщо після фази виснаження, доведеться знову реагувати, нервова система може не витримати навантаження.

Швидкі дії, як вплинути на спокій:

• Нервова система влаштована так: коли небезпечно тілу, усі знання не засвоюються. Тож перше, що треба зробити, — повернути безпеку своєму тілу. Якщо поруч із вами дитина, обійміть її і скажіть: “Я з тобою”. Якщо її рухи пришвидшені, треба говорити повільно, тихо й бути на рівні очей дитини.
• Безпека для людей — це про режим дня, рутину. Робіть, усе, що ви запланували, якщо це можливо. Наприклад, піти в душ, поприбирати, поїсти, приготувати їжу.
• Пам’ятайте, що треба пити воду. Коли симпатична система активна, у нас пересихає в роті. Якщо не хочете пити, хоча б змочіть губи чи пополощіть рот.
• Треба їсти чи принаймні жувати. Коли ми жуємо, нервова система виходить зі стану паніки. Носіть із собою жуйки, цукерки. Ідеально, щоби було щось із вираженим смаком, аби повернути себе в стан мінімального спокою.
• Слідкуйте за тим, аби ви та діти ходили в туалет. Історично склалося так: аби ссавці були в безпеці, у них мають бути позиви до сечовипускання й дефекації. Це треба, щоби стати легшим перед втечею. Якщо в стресовій ситуації ви відчуваєте, що з кишківником щось відбувається, це абсолютно нормально.
• Візьміть у ліву руку якийсь предмет, який можете проконтролювати. Коли ми беремо щось у ліву руку, то, фактично, беремо під контроль усе, що відбувається в правій півкулі мозку. Усі тривожні думки й образи — це зокрема робота правої півкулі.

Наприклад, коли дитина тривожиться, а вам треба зібрати речі, призначте її відповідальною за якийсь процес і дайте якийсь предмет у ліву руку. Це допоможе заспокоїтися.

• Аби ми були в безпеці, маємо ввести нові правила нашого часу. Наприклад, не підходьте до вікон, натомість наближайтеся до так званої несучої стіни. Зараз саме час пограти з дитиною в “супергероїв безпеки”, оглянути квартиру й подумати, що може впасти з полиці.
• Сконтактуйте із сусідами, щоби відчувати, що поряд є підтримка. Якщо є можливість зібратися кількома сім’ями чи класом десь у безпечному просторі, це буде чудово. Так ви зможете влаштувати “колективну безпеку”.
• Підтримуйте свої емоції. Дайте собі можливість проявити емоції, які відчуваєте. Якщо важливо плакати чи злитися, так і робіть. Наприклад, коли людина матюкається, виділяється гормон ендорфін. А це допомагає знеболити процес.
• Коли вранці я почула сирени, то зрозуміла, що не можу говорити. Це для мене не властиво. Це пояснюється так: коли страшно, у нас вимикаються зони Брока, що відповідають за говоріння. Якщо ви відчуваєте те саме чи чуєте, що в дітей сиплий, нетиповий голос, співайте, кричіть, говоріть голосно.
• Повторюйте слово “пау” кілька разів. Уявіть, що ви наче кидаєте це слово в стелю, як у мішень.
• Слідкуйте за диханням. Робіть вдих на 2 такти, а видих — на 4 чи 6. Тобто затримуйте дихання. Дітям можна давати скоромовки, щоби вони говорили їх на видиху.
• Дозвольте собі “потупити”. Коли ми перебуваємо в стані травматизації, терапевти рекомендують грати на тетрисі, з кульками. Можете пограти в комп’ютерну гру.
• Коли ми не можемо нічого проконтролювати, треба виконати дії, які мають хоч трохи контролю. Тобто те, за що ви можете взятися й що даватиме швидкий результат. Наприклад, щось швидко спекти чи прибрати на полиці.
• Якщо ви ходите квартирою, краще йти перехресно: ліва рука, права нога. Коли ми перебуваємо в стресовому стані, то переважно ходимо паралельно: права рука, права нога. Це означає, що порушені зв’язки між кулями мозку.
• Для того, щоби повернути в дію префронтальну кору (частину, якою ми думаємо), важливо поставити собі запитання: “Я розглядаю всю доступну інформацію чи звертаю увагу тільки на погані новини?”. Не зважаючи на всю інформацію, що є в інформаційному просторі, є хороші новини. Наприклад, ми знаємо, скільки атак відбито. Важливо поділяти думки та факти. Факти — те, що повідомляють в офіційних джерелах інформації, думки — наша інтерпретація.
• Запитайте себе: “Моя дівчинко (мій хлопчику), що я можу зараз для тебе зробити?”. І зробіть це для себе. Турбота про себе згодом повернеться сторицею.
• Випишіть практики, які допомагають повернути стан спокою. Коли ми в стані стресу, то можемо чогось не згадати. Якщо це буде записано, ви зможете повторити це.

ПРАКТИКИ, ЯКІ ДОПОМОЖУТЬ СТАБІЛІЗУВАТИСЯ

Контроль стоп, спини, очей і рук

Сядьте стійко, наскільки це можливо. Якщо ви опираєтеся на стінку стільчика, опирайтеся. Відчуйте, як щільно “вм’ялися” в стільчик. У людини є кілька точок опори й контакту, завдяки яким вона може вийти зі стану паніки та стресу й допомогти собі не потрапити в стан травматизації.

Перше — це стопи. Що б не відбувалося, перевіряйте в себе і своїх дітей, наскільки стійко стоять стопи. Подивіться зараз на ваші ноги. У той момент, коли ви чуєте інформацію, що вас лякає, постарайтеся одразу подивитися на свої ноги. Коли з’являється контакт із ногами, з’являється можливість рухатися.

Друге — спина. Якщо у вас є можливість на щось опиратися, зробіть це. У той момент, коли стає страшно, притуліться до стіни чи до спинки стільчика.

Третє — очі. Озирніться своєю кімнатою. Подивіться, що видно навкруги. Якщо поруч із вами хтось є, зустріньтеся з ним / нею поглядом. Коли страшно, ми говоримо “у мене в очах потемніло”, тобто виходимо із зорового контакту. А ще, коли стає страшно, у нас розширюються зіниці, щоб охопити поглядом більшу кількість об’єктів. Буває, усе “пливе” перед очима, а буває, в очах темніє. Тож спробуйте покліпати очима і знайти якусь яскраву точку навкруг, аби сфокусуватися.

Четверте — руки. Стисніть і розтисніть свої руки, потріть їх. У той момент, коли ми тремо руки, допомагаємо вийти собі з фази стресу. Далі обійміть себе. Коли нам страшно й ми потрапляємо у фазу сильного стресу, втрачаємо контакт зі своїм тілом. Ми буквально “вилітаємо” з нього. Але тільки тіло може витримати те напруження, з яким ми стикаємося. Якомога частіше замотуйтеся в плед.

Покладіть ліву руку під праву пахву і праву руку — на плече. Порухайте лівою рукою, постукайте себе по правому плечу. Це допомагає повернути “контейнер” нашому тілу.

Для дитини цю вправу треба модифікувати так: запропонуйте, аби вона поклала руку собі на плече, і скажіть, що це наче ви або янгол її захищаєте. Якщо ваші діти вірять у янголів-охоронців, зараз саме час це використати.

Точка екстреної допомоги під час паніки

Знайдіть точку між безіменним пальцем та мізинцем і надавіть на неї. Це точка, на яку ми впливаємо, коли стає страшно. Це допомагає заспокоїтися.

Психотерапевтична практика

Простукуйте грудну клітину, з’єднуючи руки, наче пташки, з періодичністю один удар у секунду, чергуючи руки. А тепер проговоріть про себе чи вголос: “Я впораюся, ситуація справді складна, але я зроблю це”. Ця вправа допомагає повернути серцебиття в нормальний ритм. Тому важливо, щоби був саме один удар на секунду. Якщо робити це частіше, серцебиття пришвидшиться.

Якщо дитина самостійно не може це робити, ритмічно постукайте по її колінах чи плечах зі словами: “Ми впораємося, справді страшно й важко, але подивися, які ми молодці”.

Обов’язкова вправа

Навіть якщо ви забудете про все інше, пам’ятайте про цю вправу. Як тільки з’являється можливість, зробіть “потягушки”, потягніться вверх. До того ж запропонуйте дітям потягуватися. Якщо ви вмієте займатися йогою чи стретчингом, загадайте про це саме зараз.

Пам’ятайте, що неврологи розповідають про понижений та підвищений тонуси. Коли ми в стані стресу, м’язи в спазмі. Нам треба повернути їхній нормальний тонус — саме так ми виходимо зі стану стресу.

Якщо важко, ви перебуваєте в закритому просторі й не можете потягнутися, принаймні потягніть пальці рук, ніг, шию. Це допоможе повернути активність префронтальної кори, щоби думати і швидко реагувати.

Гримаси

Скорчіть гримасу. Уявіть, що ви хочете когось налякати, а ще постарайтеся видати дивний звук. Ця вправа значно серйозніша, ніж здається. Вона не тільки для того, щоби ви розсміялися. У той момент, коли ми рухаємо очима чи залучаємо міміку, впливаємо на черепно-мозкові нерви, які допомагають повернути спокій. Ми охолоджуємо напруженість нашої симпатичної системи. Я впевнена, ця вправа дуже сподобається дітям.

Кондиціонер перевантаженої нервової системи

Подуйте на великий палець руки. А тепер уявіть, що ви дмухаєте на свічку: короткий вдих, а потім видих. Коли ми перебуваємо в стані стресу, перехоплює дихання. Щоби ввімкнути в роботу парасимпатичну нервову систему, що відповідає за заспокоєння та розслаблення, треба старатися робити видихи частіше, ніж вдихи.

Якщо біля вас є діти, які хвилюються, а у вас є мильні бульбашки, це прекрасно діє. Дмухати на свічки, кульки, мильні кульки, співати — усе допомагає.

Очі в різні боки

Рухайте очима в різні боки: подивіться вверх, униз, прямо, а потім повільно праворуч до упору й затримайте погляд. Потім знову: вперед, ліворуч і затримайте в крайній точці. Тоді — знову прямо.

Ця вправа залучатиме “блукаючий нерв”, аби ми розслабилися. Дітям можна чимось шелестіти, щоби вони на це дивилися й переводили погляд.

Корінець язика

Корінець язика пов’язаний із частиною нервової системи, яка також відповідає за заспокоєння. Висуньте язик у напрямку грудної клітини, а потім зробіть язикову гімнастику. Уявіть, що ваш язик прибирає стелю, потім — стіни й підлогу.

А ще імітуйте полоскання горла.

Я — океан

Уявіть, що ви миттєво виростаєте розміром в океан. Виростаєте величезними, як сонячний промінь чи найвища гора, стаєте дуже високими та широкими по горизонталі та вертикалі. Відчуйте, що за вами — сила вашого роду, країни, військових, знань. Відчуйте, який стан приходить. Буде класно, якщо картинку з океаном ви поставите собі на заставку.

Уявіть: у вас зараз є вибір. Ви можете відчувати себе маленькими склянками води, чого від нас очікують вороги, а можемо відчувати себе величезним океаном, який може вмістити в себе всю тяжкість часу, з якою ми зіштовхнулися.

БАЛАНСУВАЛЬНІ ВПРАВИ

1. Ми робимо вдих зі словами “моє”, а потім видих, відштовхуючи дві руки й кажемо “не моє”. Спокій, сила, стабільність, безпека, радість, мир — моє. Не моє — будь-яке напруження.
2. Дихання в човник. Коли маленькі діти бояться, то хапаються за живіт. У той момент, коли ви намагаєтеся повернути собі відчуття опори, кладіть руку на живіт. Друга рука — човником згорнута біля рота. Робите видих, дуєте в долоньку й опускаєте до грудної клітки. Робите вдих і підіймаєте руку. І так кілька разів.
3. Кола підтримки. Коли ми в стані стресу, активна симпатична нервова система: дихання й серцебиття частішає. Це треба, щоби мозок збагатився киснем і ми могли діяти. У цей момент виробляється нейрогормон окситоцин. Він допомагає знеболити серце — робить так, аби воно витримало навантаження.

А ще він відповідає за відчуття близькості, зв’язаності. Зараз має допомагати те, коли ми просимо когось про допомогу й допомагаємо самі. Нам важливі кола підтримки. Ідеально, якщо в оточенні є 5 людей: той, у кого можна прочитати чи дізнатися правдиву інформацію, той, хто може допомогти дією, той, хто може підтримати в почуттях, той, хто може помовчати поруч і той, хто може розсмішити.

4. Якщо вам вдається жартувати, дивитися найдурніші комедії — це буде одним із найважливіших антистресових запобіжників.
5. Аби ввімкнулася логіка, треба відповісти на запитання:

• Коли? Коли реагувати? Треба реагувати на інформацію з перевірених джерел, якщо звучить сирена, треба шукати безпечне місце.
• Як? Що робити? Зараз є багато методичок із конкретними діями: куди треба пересуватися.
• Де? Де мої речі й безпечні місця?
• Кому? Кому телефонувати, до кого можна звернутися за підтримкою?

6. Якщо біля вас людина трясеться, у неї великий викид адреналіну. У такій ситуації нема сенсу говорити “Розслабся”, “Не панікуй”. Треба запропонувати якийсь рух. Наприклад: “Принеси мені води”, “Закутайся”.
7. Скриня ресурсів. Важливо накопичувати ресурси, щоби втримувати напруження. Ресурсом може бути емоційний контакт із кимось, дозвіл собі відчувати, будь-яка раціональна інформація, віра, підтримка зв’язку з кимось, можливість їсти, пити, уява (можна уявляти, чим ми займатимемося, коли все закінчиться).
8. Беремо себе в руки. Один із вчених Лурія говорив, що долоня — це винесений назовні мозок. Уявіть, що тильна частина долоні реагує на небезпеку завмиранням і втечею. Великий палець “реагує” емоційно, а є частини, якими ми раціонально сприймаємо інформацію.

Коли ми кажемо: “Візьми себе в руки”, “Поверни свій мозок на місце”, можна скласти долоні: пальцями ближче до руки, такі собі плескання однією рукою. Кажемо: “Повертаю собі свої силу та спокій”.

8. Думаємо чи кажемо: “Моя тривога говорить…” і виписуємо думки про це; “Мій мозок говорить…”. Ця практика допомагає зменшити тривогу.
9. Уявіть собі образ, якого ви боїтеся, і додайте йому щось смішне, знеціньте його. Наприклад, уявіть Путіна тарганом.
10. Оберіть чи пригадайте ваш образ спокою та стійкості. Зафіксуйте десь цю картинку — наприклад, нехай вона буде в телефоні. Часом картинка повертає стан спокою.
11. Уявіть, яке ви джерело світла. Яке ваше світло? Може, ви лампочка, гірлянда чи сонце. Відчуйте, що з’являється всередині, коли ви стаєте джерелом світла. Наше завдання — стати маяками для тих, кому зараз страшніше й небезпечніше.

ЩО ВАЖЛИВО ДЛЯ ДІТЕЙ

1. Режим дня. Робіть усе, що ви робили постійно, якщо є така можливість. Якщо дитина їла завжди о такій-то годині та якщо є така можливість, нехай так і відбувається. Те, що зараз пов’язує нас із мирним часом, буде на користь.
2. З дітьми важливо створювати безпечний простір. Наприклад, будиночки чи “халабуди”, сидіти на підлозі, малювати будиночки, гратися в хованки. Те, що може давати відчуття кордонів.
3. Грати в псевдоагресивні ігри. Наприклад, битися подушками, бігати і кричати, грати в боулінг чи збивати кульки.
4. Використовуємо протокол для дітей у стресі, про який я дізналася від одного з моїх викладачів з Ізраїля Олександра Гершанова. Коли людина пережила стрес, перше, що треба зробити — обійняти її. Але водночас важливо старатися не торкатися відкритих частин тіла, бо це може спричинити ще більшу невротизацію. Ми можемо взяти людину за руку, якщо інший контакт неможливий.
5. Вправи з видихами. Наприклад, вдихнути аромат квітки і здути.
6. Піндуляція. Розмахувати рукам, як маятником.

Усі вправи потрібні, щоби вийти зі стану “червоної ламаної лінії” (картинка).

Як пояснити дитині, що таке війна та чому вона почалася?

Ми можемо пояснити, що війна — це агресивні дії однієї країни щодо іншої. Війна вже триває 8 років, просто вона була для нас непомітна. Зараз це змінилося. Якщо дитина знає, що таке цінності, можна пояснити, що цінності людей і країн можуть не збігатися.

Війна — це завжди страшно та жахливо. Ми маємо робити акцент: “Дивися, ми зараз у безпеці й наша армія робить усе, щоби ми залишалися в безпеці. А для того, щоби ми були в більшій безпеці, нам треба прислуховуватися одне до одного, важливо, щоби ти робив те, що я кажу. Ти відповідаєш за те-то й те-то”. Дитину важливо зробити відповідальним за щось. Будь-яка розмова з дитиною має закінчуватися обіймами.

І запам’ятайте: корабель не тоне на воді, він тоне, коли вода потрапляє всередину нього. Тому не так важливо, що ззовні, важливо — що ми впускаємо всередину. Опікуйтеся своїм психологічним здоров’ям.

Як зберігати спокій та дбати про психічне здоров'я

 Чи мало з нас відчувають себе по іншому, не так як до війни. Досить часто виникає почуття провини: “Я роблю мало, я не знаю, що робити” або “Що буде далі?”, “Невизначеність вбиває мене!”, “Я би хотів щось робити, але не знаю що саме…”

У стресовій ситуації ми поводимо себе по різному: одні стають метушливими, інші волонтерами, бо постійна активність зменшує рівень напруги, дехто навпаки – загальмований та не розуміє, що робити. Хтось хоче плакати.

Виявляти емоції –  цілком нормально: плакати, гніватися та бути метушливими, але скрізь є межа. Необхідно дозволяти собі проявляти свої почуття та давати простір для власних думок, але розуміємо, що інколи вони нас затягують. І якщо потрапити на такий “гачок”, до досить важко зіскочити.

Що зробити, щоб не потрапити на «гачок»?

1. Зрозуміти свої емоції, і що цілком нормально зараз – тривожитися, мати зміни настрою та плакати, але не залишайтеся наодинці зі своїми емоціями. Попросіть підтримки коли вона необхідна, поспілкуйтеся з друзями, рідними, коханою людиною і розкажіть про свої переживання.
2. Плануйте свій день. Розуміємо, що зараз важко його зробити таким самим як до війни, але спробуйте максимально наблизити.
3. Дозволяйте собі відпочивати! Виділяйте час на каву, розмову, читання книги або перегляд фільму. Якщо є можливість відвідати кав’ярню, то зробіть це! Це важливо для Вас і економіки нашої держави.
4. Фільтруйте інформацію та зробіть паузу! Слідкуйте за доказовістю джерел які читаєте та робіть перерву від телефону, не потрібно одразу все читати і завжди бути біля джерела Wi-Fi.
5. Не забувайте про сон! Сон – це життєво важлива частина нашого життя, яка теж повинна бути регулярною та дозованою. Не валяйтеся пів дня на ліжку або не жертвуйте сном заради роботи. Лягайте спати і прокидатися у один і той же час кожного дня.
6. Прогулянки! Якщо маєте можливість, то підіть прогуляйтеся, щоб дати змогу відпочити своєму мозку.

Ну і, звичайно, ніякий психолог, психіатр не знає Вас краще ніж ви самі! Прислухайтеся до себе, до своїх потреб та спробуйте їх задовольнити. Хоча б щось, що можливо на цей момент (хочете шоколадку, то з’їжте її та не думайте про калорії).

Як не панікувати під час війни

 Ключова мета агресора – викликати паніку серед населення. Але піддатися паніці – це найгірше, що можна наразі зробити. Тому ось кілька порад самодопомоги:

Потреба в безпеці – природня для людини, і говорити про свої відчуття – це також нормальна реакція.

1. Зверніться до дихотомії контролю – це поділ речей на підконтрольні нам і ті, на які ми не можемо вплинути. Слід продумати кілька алгоритмів дій для різних варіантів розвитку ситуації – це допоможе позбавитися панічної поведінки і додасть впевненості.

2. Не позбавляйте себе речей, які приносять задоволення, нехай навіть маленьке, та заспокоюють. Це може бути кава або читання книги.

3. Робіть фізичні вправи. Фізичне навантаження дозволяє виробляти більше серотоніну та сприяє кращому сну. Чим більше ми боїмося, тим більше витрачаємо ресурсу на подолання порогу тривоги. Хороший сон, ситість та фізичне навантаження – це запорука стресостійкості.

4. Дозуйте отримувану інформацію. Оберіть кілька офіційних джерел та ЗМІ, яким ви довіряєте, оцінюйте отриману інформацію тверезо і робіть паузи у процесі читання новин. Паузи на фізичну активність, їжу, хобі тощо.

5. А головне – не залишайтеся сам на сам із власними переживаннями. Якщо є така можливість, об’єднайтеся із сім’єю та рідними, діліться своїми почуттями і спільно слідуйте порадам 1-4.

Бережіть себе та близьких. Все буде добре!

Виховання підлітків: 5 основних навичок

 Виховання підлітків: 5 основних навичок

Підлітковий вік – це час, коли дитина переживає значні зміни. Вона вже не маленька, але ще й не доросла. Виховуючи підлітка, батьки мають відкоригувати свої навички, зробити їх більш ефективними.

Розвиток підлітків

Розгляньмо сфери, у яких у підлітків стаються зміни:

моральний розвиток. Підлітки прагнуть справедливості, вони орієнтовані на переконання своїх батьків, переймають їхні цінності;

емоційний розвиток. У підлітків починається статевий розвиток, тому вони легко збуджуються під дією зовнішніх стимулів;

соціальний розвиток. Більшу частину вільного часу підлітки проводять не в родині, а з друзями, однолітками або в школі. Це зовсім інший світ, де підлітки виявляють надзвичайну чутливість до того, що говорять або роблять інші люди, особливо представники протилежної статі;

розумовий розвиток. Підлітки постійно сперечаються, на все щемливо реагують. Вони нерідко висловлюють власну думку, кидаючи виклик загальновизнаним авторитетам і думкам;

фізичний розвиток. Підлітки надмірно переймаються змінами, які відбуваються з їхнім тілом. Навіть звичайний прищ може стати для підлітка катастрофою.

Як налагодити зв'язок із підлітком?

👉дисципліна й обмеження. Важливо обговорити з підлітком, яка його поведінка прийнятна, а яка – ні;

👉розмови про секс. Поговоріть із підлітком про секс, розкажіть про захворювання, що передаються статевим шляхом. Якщо для вас ця тема є не досить зручною, дайте підлітку почитати відповідні книги;

👉підтримка й допомога. Допоможіть підлітку при ухваленні життєвих рішень. Поговоріть із ним про вибір кар'єри, гроші, школу, друзів і взаємини з протилежною статтю;

👉спілкування. Якщо ви замало спілкуєтеся з підлітком, це може спричинити проблеми. Підлітки потребують особистого простору, тому вам потрібно поважати цю потребу, але завжди бути на зв'язку з ними;

👉приймайте поведінку дитини. Ваші взаємини з підлітком можуть бути не надто ідеальні. Не варто очікувати, що він завжди дослухатиметься всіх ваших вказівок. Прийміть недосконалу поведінку дитини й усі її витівки. Це допоможе вам зберегти з нею зв'язок;

👉виявляйте повагу. Дуже важливо поважати підлітка й бути готовими до того, що він змінюватиметься. Кожен підліток унікальний, і вам варто прийняти всі його риси.

Ефективні навички для виховання підлітка

1. Магічна фраза «поки що»

Багато людей вірить, що вимовлені слова впливають на реальність. Часто дитина вимовляє фрази на кшталт: «Я геть не розуміюся на математиці», «Я не вмію плавати» тощо. Вам варто дещо доповнити такі фрази.

Коли ви говорите, що не вмієте чогось, то маєте на увазі, що змирилися з цим фактом і не ладні його міняти. Якщо наприкінці фрази ви скажете: «Поки що», це змінить її зміст.

«Я поки що не досить добре розуміюся на математиці, але зможу її опанувати, якщо щодня займатимуся нею». Фраза «поки що» дає надію на позитивні зміни. Поясніть дитині, що кожна людина в змозі домогтися всього, чого запрагне. Вона здатна зрозуміти все, що захоче, і при бажанні розвинути ті чи інші навички. Привчіть дитину використовувати фразу «поки що» й побачте прийдешні зміни.

2. Навчання чогось нового завжди починається з невдач

Усвідомивши таку закономірність, можливо, ви спочатку будете шоковані. Але дозвольте підлітку помилятися й радіти цим помилкам, хоча такі ситуації не завжди будуть легкими й бажаними для вас. Цю надзвичайно важливу навичку повинні розвинути в собі всі батьки. Зрозуміло, ніхто не бажає своїм дітям невдачі, але в самостійному житті поразки неминучі. Підліток має бути до цього готовий.

Практично всі знамениті й успішні люди хоча б раз у житті зазнавали невдачі. Невдача – це ще не кінець світу. Крім того, невдача – це перший крок до успіху, і головне – не зупинятися на шляху до омріяного.

Поясніть це своїй дитині й таким чином допоможіть їй упоратися зі стресом і занепокоєнням.

3. Мислення, яке веде до розвитку

Згідно з дослідженнями в галузі нейрології, мозок людини розвивається щодня протягом усього її життя. На розвиток мозку впливають наші повсякденні справи. Поясніть дитині, що все, чим вона займається, впливає на її розвиток. Це допоможе вам правильно організувати її дозвілля.

Якщо підліток досяг тих чи інших результатів, не просто похваліть його, а допоможіть йому усвідомити шляхи застосування здобутих навичок і напрям подальшого руху. Наприклад, отримуючи високі оцінки в школі, дитина може радіти тому, що вчиться краще за всіх у класі. І, зрозуміло, це гідне похвали. Але водночас батькам варто мотивувати сина чи доньку до подальшого розвитку й нових досягнень.

Головний принцип розвитку досить простий: не намагайтеся перевершити інших – намагайтеся перевершити самих себе. Докладайте саме до цього дедалі більше зусиль. Використовуйте такий принцип, виховуючи свого підлітка.

4. Наголошуйте на сильних сторонах

Батьки часто зосереджують свою увагу на тому, у чому їхня дитина недостатньо успішна, забуваючи про її переваги. Натомість варто подумати про те, у чому сильна дитина. Усвідомлення своїх сильних рис допоможе їй почуватися щасливою й досягти успіху в житті. Якщо підліток знає свої переваги, він може використовувати їх, щоб виправляти власні недоліки.

5. Конструктивна реакція

Ця навичка знадобиться батькам у різних життєвих ситуаціях, особливо у взаєминах із підлітками. Важливо розуміти, що реакція на погані події не менш важлива, ніж на приємні.

Іноді, коли дитина каже, що отримала гарну оцінку з англійської мови, ми запитуємо: «А що ти отримав (отримала) з математики?». Потрібно виявляти конструктивну реакцію на гарні новини, які нам повідомляє дитина. Похваліть її і попросіть розповісти деталі. Дайте їй зрозуміти, що ви зацікавлені у її розповіді. Це мотивує дитину висловлювати її позитивні емоції. Якщо ви виявите цікавість, наступного разу вона не менш охоче розповідатиме вам радісні новини.

Підтримуйте емоційний зв'язок із дитиною. Радійте разом із нею в щасливі моменти її життя, запитуйте її, як вона почувається і підтримуйте її. Якщо ви не приділяєте підліткові належної уваги, то й він наступного разу не намагатиметься ліпше виконувати ту чи іншу діяльність.

Тривога як емоційне переживання

 

Тривога — це емоційне переживання на невідомість. Вона пов'язана з майбутнім, з думками про нього, де психіка несвідомо мобілізується для подолання потенційно небажаної ситуації.

 Іноді тривога нам допомагає. Наприклад, повітряна тривога розрахована на те, щоб викликати внутрішню тривогу та відповідну реакцію від жителів міста — піти в укриття (сховатися). У таку мить виникла внутрішня тривога служить нам помічником, щоб уберегти себе.

 

Але буває тривога, яка базується на фантазії та думках: "а раптом…", "що ж я робитиму?", "як буде через місяць/рік?" і так далі. З одного боку, це сприяє продумуванню запасних планів дій у різних ситуаціях або ухваленню певного рішення, щоб уникнути неприємних наслідків. Але іноді ця тривога просто живе в тілі, не спонукає до продуктивних дій та лише погіршує психологічний стан. Тому є низка способів зниження тривоги і вирівнювання свого емоційного стану.

 

Колір як ліки

 

Колір як ліки🌈

 

Заспокоїтися допомагає – зелений

 

Стабілізує настрій – салатовий

 

Збалансує емоції – бірюзовий

 

Додасть впевненості і надійності – темно зелений

 

Підвищить настрійю, зніме апатію, розвеселить – помаранчевий

 

Допоможе себе підтримати, вийти з емоційного тупика – жовтий

 

Креативність простимулює – лимонний

Активує бажання рухатися вперед – червоний

 

Підвищить працездатність, зміцнить волю – червоно-оранжевий

 

Додати відчуття тілесного тепла, комфорту і радості – жовто-оранжевий

 

Надихне і активує життєві процеси – малиновий (амарантовий)

 

Порадує, знизить рівень стресу, відновить після виснаження – червоно-фіолетовий (фуксія)

 

Додасть упевненості в собі, порушить бажання – фіолетовий

 

Дасть можливість зануритися в себе і подумати про сенс життя – ліловий (аметистовий)

🌈Колір як ліки🌈

 

Заспокоїтися допомагає – зелений

 

Стабілізує настрій – салатовий

 

Збалансує емоції – бірюзовий

 

Додасть впевненості і надійності – темно зелений

 

Підвищить настрійю, зніме апатію, розвеселить – помаранчевий

 

Допоможе себе підтримати, вийти з емоційного тупика – жовтий

 

Креативність простимулює – лимонний

 

Активує бажання рухатися вперед – червоний

 

Підвищить працездатність, зміцнить волю – червоно-оранжевий.