Чотири фази війни

ЧОТИРИ ФАЗИ ВІЙНИ Сьогодні минув рівно місяць з початку широкомасштабної війни в Україні. До місяця часу гострий стрес проходить у 60% людей та й наша психіка доволі символічна та помічає такі дати. Тому імовірно, що багато хто з нас саме зараз переходить до наступного психоемоційного етапу, а саме до етапу розчарування. Всього дослідники виділяють чотири фази війни: 1) ФАЗА ГЕРОЇЗМУ (в цей час людям є характерна героїчна поведінка); 2) ФАЗА "МЕДОВОГО МІСЯЦЯ" (ті, хто вижив гуртуються та сподіваються на краще); 3) ФАЗА РОЗЧАРУВАННЯ (коли надії швидкого відновлення все ще не реалізовані і невідомо коли будуть здійснені); 4) ФАЗА ВІДНОВЛЕННЯ І ВІДБУДОВИ (ті, хто вижив, уже розуміють, що треба самим вирішувати проблеми, які перед ними постали). Тепер детальніше: ФАЗА ГЕРОЇЗМУ Триває від кількох годин до кількох днів, саме в цей час людям є характерна героїчна поведінка. Після екстремального шоку та паніки починається перша фаза війни - це так звана героїчна фаза. Під час неї всі люди, а особливо волонтери надзвичайно об’єднуються, прагнуть допомагати один одному і при цьому проявляються найкращі альтруїстичні риси, які тільки є в людини. Девіз - «Нічого собі, все людям!», і забуваючи про себе та навіть свої потреби люди ризикують виснажитися. Тому волонтерам, важливо розуміти в якій фазі знаходиться екстремальна подія, щоб не почати вигорати і хворіти. Після перших днів героїчної фази настає ФАЗА "МЕДОВОГО МІСЯЦЯ" (ті, хто вижив зараз сподіваються на краще); В цю фазу усе суспільство дуже сильно об’єднується, починають працювати волонтерські організації, і складається враження, що все йде добре. А ось тепер увага! У нас пройшов уже місяць, коли після медового місяця у багатьох може настати третя фаза: ФАЗА РОЗЧАРУВАННЯ У фазі розчарування відбувається втрата ілюзій. Коли швидкого вирішення не відбулося, надії ще не реалізовані, а люди не змінилися і починають проявляти найбільш негативні риси поведінки. Нам до цього також необхідно бути готовим, адже люди тепер в хронічному стресі, виснажені і не критичні. Виникає все більше конфліктів між близькими, родичами, які приїхали в безпечніше місце і тими кого, ти прихистив. Застрягання на цій фазі провокує виснаження енергії на конфлікти, полювання на відьом і пошук винних. ФАЗА ВІДНОВЛЕННЯ В цей час ми проходимо етап дорослішання та відбудови, коли з'являється можливість нового фундаменту в суспільстві. Ті, хто вижив розуміють, що потрібно вчитися самим вирішувати свої проблеми і відбудовувати країну. Якщо індивідуальні кризи чи кризи в суспільстві накладатися одна на одну, фази можуть подовжуватись та людей буде знову відкидати на попередні етапи. Тому нам з вами потрібно вчитися помічати і розуміти на якій фазі ми знаходимося, щоб могти адаптуватися до постійного стресу війни та бути готовими до тих ситуацій, які неминуче виникають на відповідному етапі війни. Тоді ми зможемо пройти усі фази значно швидше та спрямувати свій час та енергію для того щоб побудувати якомога кращі стратегії та тактики як особистої, так нашої спільної з вами перемоги. Відслідковуйте на якій ви зараз стадії, бережіть про себе, дбайте про близьких і тоді все у нас буде Україна! 💙💛

Поради психолога: як відволіктися від поганих думок?

Поради психолога: як відволіктися від поганих думок? Життя повне подій, і далеко не завжди вони приємні. Практично неможливо знайти людину, яка була б задоволена абсолютно всім: проблеми на роботі, в особистому житті, труднощі у відносинах з близькими чи друзями, а також повсякденні побутові негаразди заважають насолоджуватися життям повною мірою. Через постійні стреси з'являється відчуття пригніченості, а дурні думки стають вірним супутником сучасної людини. Вони, як внутрішні вампіри, спустошують і позбавляють сил. Причому нерідко все не так страшно, як малює уява, і для того, щоб знову відчути себе щасливим, достатньо лише змінити ставлення до подій і перестати "накручувати" себе. Але як відволіктися від поганих думок, коли всередині страх або образа і весь світ звужується до розмірів однієї конкретної ситуації? Насправді, вихід з цього стану є, потрібно просто докласти певних зусиль. Не відмовлятися фразами типу «легко сказати», а твердо вирішити для себе позбутися нав'язливих думок і почати рухатися в заданому напрямку. Якщо ви хочете позбутися від внутрішнього дискомфорту, приготуйтеся до того, що, можливо, погані думки не відступлять відразу, і знадобиться якийсь час, щоб поглянути на світ інакше. Необхідно багато терпіння і робити кроки у напрямку до створення свого нового, позбавленого негативу, способу мислення. У кожного з нас у житті бувають ситуації, коли ми долаємо негативні емоції і сумні думки, які ще більше поглиблюють і без того поганий настрій. Саме тоді гостро постає питання, як відволіктися від поганих думок і повернутися до нормального життя. Проблема негативного емоційного стану, як правило, має чіткі причини, які ми несвідомо відкладаємо від себе. Найчастіше їх викликає страх, неспокій, невпевненість в завтрашньому дні, - ці почуття формують затяжний стрес. Як відволіктися від негативних думок і занепокоєння, адже одного разу впустивши в себе страх, звільнитися від нього дуже складно. Життя людини наповнене різноманітними ситуаціями, подіями, зустрічами з різними людьми. Все це виливається в певні емоції, похідними яких є думки в голові. Від того хороші емоції чи погані переповнюють людину, залежить і те, які думки наповнюють її голову. Нічого дивного, що від негативу в житті мозок людини зайнятий негативними думками, які просто виснажують її. Як відволіктися від негативних думок? Адже часто так буває, що саме вони заповнюють наш розум, викликають у нас занепокоєння і тривогу. Недобрі думки подібні паразитам: зазвичай, вони дуже швидко поширюються по твоїй голові і тягнуть за собою все нові і нові. Позбутися від них не так вже й просто, але, в принципі, і це можна навчитися — було б бажання. Психологи радять багато способів, як це зробити і заодно навчитися контролювати свою свідомість і емоції. Для того, щоб відволіктися від поганих думок, психологи радять для початку осмислити і проаналізувати ситуацію, зрозуміти, що саме призвело до сьогоднішнього стану, розібратися в її сутності. Адже погані думки — це ті невирішені проблеми, ті речі, які залишилися нез’ясованими для нас, а також проблеми, які вже, можливо, пішли в підсвідомість. З цього випливає, що для того, щоб припинити потік поганих думок, потрібно розібратися в їх сутності, дізнатися, звідки вони закінчуються і в основі якої проблеми вони ростуть. Добре проаналізуйте потік даної інформації: що спільного у ваших думках, якої вони тематики, спробуйте здогадатися, яку підсвідому проблему вони можуть в собі нести. Промовте подумки або навіть вголос, що саме вас турбує. Задайте собі наступні питання і намагайтеся чесно відповісти на них (ви робите це для себе, ніхто не бачить і не чує, тому будьте максимально відверті): • «Що призвело до того, що все складається або вже склалося так, а не інакше?»; • «Які помилки були допущені мною? Що мені не подобається в моїй поведінці?»; • «Наскільки від цього залежить моє життя?»; • «Що я можу зробити зараз для того, щоб змінити ситуацію?»; • «Це буде важливим через рік, два чи десять років?». Коли ви відповіли на ці питання, спробуйте подумки вирішити ситуацію, спершу пригадуючи, чого вона виникла, що було приводом цього. Ви зможете розібратися не тільки з причиною неприємних подій, але й поглянути на ситуацію як би з боку. Можливо, ви зрозумієте, в чому саме були допущені помилки і зумієте знайти шляхи вирішення проблем. Або раптово усвідомите, що ваші хвилювання зовсім не варті тієї уваги, яку ви приділяєте їм. Чи зумієте прийняти те, що склалося не так, як хотілося. Може статись так, що ви виявите: проблеми давно вже немає, і тільки у ваших думках ви не розлучаєтеся з нею, заважаючи самому собі спокійно жити далі. Як би там не було, аналіз того, що відбувається і відверта розмова з самим собою допоможуть вам відпустити ситуацію і звільнитися від тяжкого вантажу переживань, нехай навіть частково. Якщо ви відчуєте бажання заплакати, не чиніть опір йому. Дозвольте негативним емоціям вийти. Сприймайте свої сльози як внутрішнє очищення від хвилювань і стресів. Коли ви знайдете рішення проблеми, ви позбудетеся від постійних поганих думок, які вона вам навіювала. Іноді, розібравшись з першопричиною поганих думок, людина ніяк не хоче відпустити їх. У такому випадку потрібно зрозуміти, що "вганяючи" себе в такий стан, ми нічим не допомагаємо собі, а тільки робимо шкоду, розбудовуючи свою психіку. Потрібно прийняти ситуацію як дану і жити далі, налаштовуючись на позитив. Головне, що потрібно робити - необхідно перестати накручувати себе, думаючи про тривожну проблему чи думку. Чим більше зациклюватися на поганих думках, тим більшою здається проблема. Тут спрацьовує принцип снігової грудки, коли на одну погану думку налипає друга, третя і так до нескінченності. У такій ситуації потрібно зупинитися і переосмислити те, що відбувається. Потрібно згадати причину такого стану, і чи варта вона того, щоб її стільки "пережовувати". У будь-якій ситуації потрібно намагатися знайти позитивні сторони події і зважити плюси і мінуси. Часто виявляється, що обставини не дуже й складні, а у інших людей справи бувають і гірші. Іноді буває й так, що негатив стане для вас чимось звичайним, а свідомість все частіше і частіше наповнюється поганими думками різної тематики. Вони стануть для вас звичайним явищем, а справлятися з ними стає майже нездійсненним завданням. Філософи говорили, що ніщо не поширюється так швидко, як думка, і ніщо не буває так складно зупинити. Як приклад, запропонується така вправа. Можна уявити собі в деталях море, ліс або іншу красиву природу, до того ж, відчути її, залучаючи до неї свою свідомість, віддати себе цій ідеї. А потім уявити собі великий маятник, намалювати кожну його деталь, добре уявити, як він виглядає. Після цього уявно запустити його і уявити кожне його коливання. Ви можете змінювати темп, задаючи його від більш швидкого до повільного, і навпаки. Спробуйте уявити звук і цокання, створіть всю цю картину. Через деякий час спробуйте зупинити маятник, і ви побачите, що це дуже важко, майже неможливо. Маятник, намальований нашою уявою, перестає йому підкорятися, і представити те, як він починає зупинятися, часом буває дуже важко. Це приклад того, як важко викорінити думку або ідею. Але все ж, ми можемо навчитися цьому. Якщо ви помічаєте, що вам стало сумно і вас долають погані думки, ви стаєте більш тривожним. Намагайтеся згадати те, що приносить вам найбільшу радість чи задоволення. Це дуже хороша і дієва методика, яка допомагає регулярно справлятися з негативом. Наприклад, вам дуже подобається затишне місце, де ви полюбляєте бувати, або у вас є улюблені книжки, які ви із задоволенням перечитуєте, або ж ви пригадуєте радісні моменти спілкування з дітьми, з сім'єю, і це дарує вам посмішку, гарний настрій. Ще один хороший спосіб подібної боротьби з поганими думками — зайнятися чимось, що вимагає особливої уваги і концентрації. Коли ви із задоволенням занурюєтеся в цікаву або напружену справу, тоді дуже добре зможете відволіктися від зайвих негативних думок, заповнюючи голову тими потрібними, які йдуть на рішення роботи, яка виконується. Психологи також рекомендують метод візуалізації. Погані думки виникають від нав’язливого страху, а страх з’являється від почуття невпевненості в собі. Часто повторюйте собі про свою значимість, про свої достоїнства, станьте більш переконаним у своїх перевагах. Викорінити нав’язливі ідеї можна так: уявіть себе великою і світлою сонячною кулею, яка наповнена позитивною енергією, несе добро і радість, випромінює багато світла і тепла. А тепер уявіть ваші погані думки маленькими комашками, які рояться біля вас. Чим більше сатирично ви собі це будете уявляти, тим смішнішими будуть ці комашки — і тим буде краще. Скоро ви помітите, як нерозумно виглядають ваші погані думки, наскільки вам вони заважають, а також навчитеся сміятися над цим. Дуже хороший спосіб боротьби зі страхом — це сміх. Уявіть ваш страх чимось маленьким і смішним, одягніть його в дивний одяг або змоделюйте забавну ситуацію — він уже постане перед вами в іншому світлі. Сміючись над своїм страхом, ви його долаєте і викорінюєте. Сатира — хороший засіб для боротьби з подібними проблемами. Так само, хорошою зброєю боротьби з поганими думками є … хороші думки. Задавайте їм контрудару і на все недобре, що виникає у вас в голові, наводьте хорошу думку. Вчіться бачити й інший бік медалі, а саме,- кращий її бік. Будьте більш оптимістичні, і ви побачите, що у всіх тих поганих роздумах і думках, з якими ви "воюєте", є і хороші моменти, аспекти, і що їх навіть більше, ніж ви собі уявляєте. Наприклад, ви постійно думаєте про свої недоліки, не любите свою особистість і тіло, часом вам навіть здається, що ви найслабший з усіх вам відомих, вас мучить те, що ви гірші за інших. Ви постійно критикуєте себе, вишукуєте свої помилки, які потім крутяться в вас в голові і не дають вам спокою. Що ж робити в такому випадку? Шукайте свої хороші якості, розгляньте себе з іншого боку. Якщо ж ви не можете знайти в собі достатньо позитивних якостей, або ж невпевнені в собі, попросіть викласти думку про вас своїх друзів, підтримати вас у цьому. Вони вкажуть вам на те, за що вони вас цінують, чому ви є індивідуальністю і особистістю, за що вас варто поважати. Побачите, що негативні думки дуже скоро зникнуть. Якщо людина відчуває постійний страх і занепокоєння, необхідно уявити собі ситуацію, в якій всі її страхи здійснилися. Треба задати собі питання: «Що станеться, якщо мій страх здійсниться?» У більшості випадків це допомагає усвідомити, що життя на цьому не закінчується. Наприклад, людина боїться звільнення, уявила собі, що це вже сталося, і думки її повернулися вже в бік вирішення проблеми, тобто пошуку нової роботи або альтернативного доходу. Як ще боротися з поганими думками? Психологи радять не зосереджуватися на них і наповнювати своє життя більш теплими і насиченими фарбами. Не давайте похмурим думкам приводу з’являтися, оточуйте себе тим, що вам подобається, зустрічайтеся з тими, кого ви любите, і вони будуть створювати вам атмосферу, в якій не буде місця негативу і неспокою. Переоцінка цінностей – важливий етап у боротьбі з поганими думками. Досить просто заспокоїтися і написати в порядку убування всі життєві цінності і пріоритети. Відкласти в сторону на годину-другу, а потім знову подивитися на цей список. І виявиться, що здоров’я близьких людей важливіше, ніж втрата роботи, щастя дитини важливіше любовного розчарування. Є ще декілька практичних порад, як відволіктися від сумних думок, які пропонують психологи: • Треба навчитися переключатися. В цьому питанні добре допомагають захоплення та хобі. Знайдіть для себе нове хобі або займіться тим, що давно вас цікавило, але до чого не доходили руки (не вистачало грошей чи часу). Поставте перед собою мету освоїти певні навички, навчитися того, про що ви раніше тільки мріяли. Дозвольте новій справі захопити ваші думки, захопити вас настільки, щоб у вас просто не залишилося часу на нудьгу. • Зайнятися фізичними вправами. Деякі психологи радять, коли починають мучити погані думки, максимально напружити своє тіло – присідання, віджимання, пробіжка. Коли м’язи працюють на межі, емоції відступають. Спорт - це не тільки відмінний спосіб підтримувати тіло у формі, але і чудова можливість викинути негатив. Якщо ви не є фанатом бігу і не відчуваєте себе комфортно за тренажерами в спортзалі, спробуйте фітнес або йогу. Заняття підбадьорять вас і допоможуть привести свої думки в порядок. • Придумати покарання за смуток. Проста вправа – надіти на руку гумку і при будь-якій поганій думці відтягувати її і клацати по руці, і не злегка, а відчутно. Мозок гостро реагує на біль, щоразу отримуючи больовий сигнал при сумних думках, він стане їх уникати. • Потрібно не тримати в собі негатив. Іноді потрібно випускати емоції, просто наодинці з самим собою покричати або поплакати. Якщо є образа чи злість на кого-небудь, то постаратися пробачити. • Спілкуватися з оптимістами. Вчені вже давно встановили, що від внутрішнього настрою залежить здатність справлятися з труднощами, які виникають. Людина, яка вміє посміхатися всупереч своїм проблемам, ніколи не загрузне в безодні негативних думок і жалості до себе і завжди зуміє знайти вихід зі складної ситуації. Навіть якщо Ви не можете похвалитися вмінням сміятися над труднощами, не сумнівайтеся: в компанії життєрадісних людей ви просто не зможете насолоджуватись своїми переживаннями! Щира посмішка заразлива, а час, проведений в товаристві веселих людей, принесе набагато більше користі, ніж важкі розмови про життя з соратниками по нещастю. • Позбавитися від нав’язливих думок можуть допомогти хороші друзі. Потрібно намагатися частіше зустрічатися з ними, і при цьому зустрічатися тільки з тими, хто ділиться з вами своїм позитивом, хто своєю енергією і гарним настроєм допоможе вам відволіктися від поганих думок. Але це для бажаючих позбутися негативізму, а не тих, хто отруює своїм настроєм життя інших людей. • Влаштувати собі марафон подій. Відвідувати виставки, концерти, ходити в кіно. Намагатися якомога більше часу проводити на людях, дізнаватися нове і ділитися своїми враженнями з близькими людьми. Відвідайте салон краси і придбайте те, що вам подобається. Побалуйте себе. Зовсім не обов'язково повністю міняти імідж або глобально оновлювати гардероб, головне - отримати позитивні емоції від маленьких радощів, влаштованих для себе. Вечорами вдома не давайте собі сумувати та думати про погане. Приготуйте улюблену страву, почитайте цікаву книгу або відпочиньте з горнятком гарячого чаю за переглядом хорошого доброго фільму. Робіть все, щоб відчувати якомога більше радості. • Методика заспокоєння - зміна негативних думок на позитивні і життєстверджуючі кожен раз, коли зловили себе на тому, що почали думати про погане. Повторюйте собі, що ви сильна людина, яка здатна впоратися з усіма труднощами, що для вас немає нічого неможливого. Примушуйте себе повірити в те, що ви гідні тільки самого кращого, і ніщо не зможе перешкодити вам стати щасливим. Спочатку вам, можливо, буде важко говорити собі подібні речі, але з часом це увійде в корисну і приємну звичку. Повіривши у свої сили, ви зможете справлятися з тривогами і залишити їх позаду. Ситуація, яка нам здається безвихідною, завжди має рішення. Потрібно просто докласти зусилля і почати діяти. Як бачите, для того, щоб відволіктися від поганих думок, зовсім не потрібно робити якісь неймовірні вчинки. Головне - кожен день робити крок у бік цілі. Зовсім скоро ви зрозумієте, що побоювання і переживання не здатні зіпсувати вам життя, адже для себе ви вже твердо вирішили бути щасливим.

Надання екстреної психологічної допомоги

Надання екстреної психологічної допомоги постраждалому населенню внаслідок надзвичайної ситуації Зростання числа екстремальних ситуацій (техногенних і природних катастроф, міжнаціональних конфліктів, терористичних актів) у нашій країні за останні роки диктує необхідність підготовки фахівців, здатних надавати екстрену психологічну допомогу жертвам подібних ситуацій. Ми впевнені, що будь-яка людина, дотримуючись певних рекомендацій і володіючи інформацією про особистісні особливості потерпілого, зможе в певних обставинах надати йому першу психологічну допомогу. Дуже важливими є знання, як допомогти постраждалим безпосередньо після трагічної події, освоїти навички роботи з окремими наслідками психотравмуючих ситуацій. Це особливо важливо знати, для того, щоб вчасно визначити несприятливі психологічні стани й звернутися по допомогу до фахівця. Відстеження та допомога під час зміни психічних станів. Екстремальні ситуації викликають у людини сильний стрес, призводять до значної нервової напруги, порушують рівновагу в організмі, негативно позначаються на здоров’ї в цілому - не тільки фізичному, але і психічному. Кожна людина в таких ситуаціях реагує по-різному. Процедура надання психологічної допомоги в екстремальних ситуаціях має свою специфіку. Усе залежить від мети психологічного впливу: в одному випадку треба підтримати, допомогти; в іншому - варто припинити, наприклад, чутки, паніку; у третьому - провести переговори. У потерпілого в надзвичайній ситуації можуть з'являтися реакції, викликані травмою - емоційним шоком, що розрізнюються у динаміці психічних станів: страх; апатія; ступор; рухове збудження; агресія; нервове тремтіння; плач; істерика; паніка. Психологічні рекомендації щодо поведінки співробітників екстремального профілю діяльності з постраждалим населенням 1. Якщо Ви перебуваєте поруч із людиною, що одержала психічну травму в результаті впливу екстремальних факторів (при терористичному акті, аварії, втраті близьких, трагічному звістці й т.п.) не втрачайте самовладання! 2. Поведінка постраждалого не повинна Вас лякати, дратувати або дивувати. Його стан, вчинки, емоції - це нормальна реакція на ненормальні обставини. Подбайте про свою психологічну безпеку. 3. Не надавайте психологічну допомогу в тому випадку, якщо Ви цього не хочете (неприємно або інші причини). Знайдіть той, хто може це зробити. Дотримуйтеся принципу «Не нашкодь»! 4. Не робіть того, у користі чого Ви не впевнені. Обмежтеся тоді лише співчуттям і якнайшвидше звернетеся по допомогу до фахівця (психотерапевтові, психіатрові, психологові). Алгоритм перших дій: 1. Оглянути місце події й переконатися, що може загрожувати Вам, й потім - що може загрожувати потерпілим. 2. Оглянути потерпілих й постаратися зрозуміти, чи є загроза життю постраждалих і якщо так, то від чого людина може вмерти прямо зараз. 3. Викликати фахівців (медиків, співробітників МНС тощо) 4. Залишатися з потерпілим до приїзду фахівців, намагаючись зберегти або поліпшити його стан доступними методами. Перша допомога при різних психічних станах МАРЕННЯ Й ГАЛЛЮЦИНАЦІЇ: Критична ситуація викликає в людини потужний стрес, приводить до сильної нервової напруги, порушує рівновагу в організмі, негативно позначається на здоров'я в цілому - не тільки фізичному, але й психічному теж. Ознаки: Марення: Неправильні уявлення або умовиводи, у помилковості яких потерпілого неможливо переконати. Галюцинації: Потерпілий сприймає об'єкти, які в цей момент не впливають на відповідні органи почуттів (чує голос, бачить людей, почуває щось, чого немає насправді). До прибуття фахівців, стежте за тим, щоб потерпілий не нашкодив собі й навколишнім. Заберіть від нього предмети, що можуть представляти потенційну небезпеку. Переведіть потерпілого у відокремлене місце, не залишайте його одного. Говорите з постраждалим спокійним голосом. Погоджуйтеся з ним, не намагайтеся його переконати. Потрібно пам’ятати, що у такій ситуації переконати потерпілого неможливо. АПАТІЯ Апатія може виникнути після тривалої напруженої, але безуспішної роботи (діяльності); або в ситуації, коли людина терпить серйозну невдачу, перестає бачити сенс своєї діяльності; або коли не вдалося когось урятувати, і вигин, що потрапив у лихо. Навалюється відчуття утоми, таке, що не хочеться ні рухатися, ні говорити: рухи й слова даються на превелику силу. У душі - порожнеча, незмога навіть на прояв почуттів. Якщо людину залишити без підтримки й не допомоги в такому стані, то апатія може перерости в депресію (важкі й болісні емоції, пасивність поведінки, почуття провини, відчуття безпорадності перед життєвих труднощів, безперспективність і т.д.). У стані апатії людина може перебуває від декількох днів до декількох тижнів. Ознаки: байдужне відношення до навколишнього, млявість, загальмованість, мова повільна, з більшими паузами. Перша допомога: Поговоріть з потерпілим. Задайте йому кілька простих питань виходячи з того, знаком він Вам чи ні. «Як тебе звуть?», «Як ти себе почуваєш?», «Хочеш їсти?» і т.п. Проведіть потерпілого до місця відпочинку, допоможіть зручно влаштуватися (обов'язково знявши взуття). Візьміть потерпілого за руку або покладіть свою руку йому на чоло. Дайте потерпілому поспати або просто полежати. Якщо немає можливості відпочити (подія на вулиці, у суспільному транспорті й т.п.), то більше говоріть з ним, утягуючи його в будь-яку спільну діяльність. СТУПОР Ступор - одна з найдужчих захисних реакцій організму. Відбувається після найсильніших нервових потрясінь (землетрус, напад, жорстоке насильство й т.п.), коли людина затратила стільки енергії на виживання, що сил на контакт із навколишнім світом у нього вже немає. Ступор може тривати від декількох хвилин до декількох годин. Тому, якщо не надати допомогу, і потерпілий пробуде в такому стані досить довго, це приведе його до фізичного виснаження. Тому що контакту з навколишнім світом немає, потерпілий не помічає небезпеки й не починає дій, щоб її уникнути. Ознаки: різке зниження або відсутність довільних рухів і мови, відсутність реакції на зовнішні подразники (шум, світло, дотики), «заціпеніння» у певній позі, стан повної нерухомості. Перша допомога: Зігніть потерпілому пальці на обох руках і пригорніть їх до підстави долоні. Більші пальці повинні бути виставлені назовні. Кінчиками великого й вказівного пальців масажуйте потерпілому крапки, розташовані на чолі, над очима рівно посередині між лінією росту волосся й бровами, чітко над зіницями. Долоню вільної руки покладіть на груди потерпілого. Підбудуйте свій подих під ритм його подиху. Людина, перебуваючи в ступорі, може чути, бачити. Тому говоріть йому на вухо, тихо, повільно й чітко те, що може викликати сильні емоції (краще негативні). Пам’ятайте, необхідно будь-якими засобами домогтися реакції потерпілого, вивести його із заціпеніння. Можлива напруга окремих груп м'язів. РУХОВЕ ПОРУШЕННЯ Іноді потрясіння від критичної ситуації (вибухи, стихійні лиха й т.д.) настільки сильні, що людина просто перестає розуміти, що відбувається довкола неї. Вона не в змозі визначити де вороги, а де свої, де небезпека, а де порятунок. Людина втрачає здатність логічно мислити й приймати рішення, стає схожою на тварину, що бігає в клітці. «Я побіг, а коли отямився, виявилося, що не знаю, де перебуваю». «Я щось робив, з кимось розмовляв, але нічого не можу згадати». Ознаки: Різкі рухи, часто безцільні й безглузді дії, ненормально голосна мова або підвищена мовна активність (людина говорить без зупинки, іноді абсолютно безглуздо), часто відсутня реакція на навколишніх (на зауваження, прохання, накази). Пам’ятайте, якщо не надати допомогу розлютованій людині, це приведе до небезпечних наслідків: через знижений контроль за своїми діями людина буде робити необдумані вчинки, може заподіяти шкоду собі й іншим. Перша допомога: Використовуйте прийом «захоплення»: перебуваючи позаду, просуньте свої руки потерпілому пахви, пригорніть його до себе й злегка перекиньте на себе. Ізолюйте потерпілого від навколишніх. Зведіть до мінімуму кількість навколишніх. Дайте потерпілому можливість «випустити пар» (наприклад, виговоритися, або «побити» подушку). Доручіть роботу, пов'язану з високим фізичним навантаженням. АГРЕСІЯ Агресивне поводження - один з мимовільних способів, яким організм намагається знизити високу внутрішню напругу. Прояв злості або агресії може зберігатися досить тривалий час і заважати самому потерпілому й навколишнім. Ознаки: Роздратування, невдоволення, гнів (по будь-якому, навіть незначному приводу); нанесення навколишнім ударів руками або якими-небудь предметами, словесна образа, лайка; м'язова напруга; підвищення кров'яного тиску; якщо немає мети одержати вигоду від агресивного поводження; якщо покарання строге й імовірність його здійснення велика. Перша допомога: Демонструйте доброзичливість, навіть якщо Ви не згодні з потерпілими, не обвинувачуйте його самого, а висловлюйтеся із приводу його дій. Інакше агресивне поводження буде спрямоване на Вас. Не можна говорити: «Що ж ти за людина!» Необхідно говорити: «Ти жахливо злишся, тобі хочеться все рознести вщент. Давай разом спробуємо знайти вихід із цієї ситуації». Намагайтеся розрядити обстановку смішними коментарями або діями. Агресія може бути погашена страхом покарання: Масажуйте постраждалому «позитивні» крапки. Говоріть спокійним голосом про почуття, які він відчуває (Тобі хочеться щось зробити, щоб це припинилося. Ти хочеш сховатися від того, що відбувається.). Не сперечайтеся з потерпілим, не задавайте питань, у розмові уникайте фраз із часткою «не», що ставляться до небажаних дій («Не біжи», «Не розмахуй руками"» «Не кричи»). Рухове порушення звичайно триває недовго й може змінитися нервовим тремтінням, плачем, а також агресивним поводженням. СТРАХ Ознаки: Напруга м'язів (особливо м'язів обличчя); сильне серцебиття; прискорений поверхневий подих; знижений контроль власної поведінки; Панічний страх, жах може спонукати до втечі, викликати заціпеніння або, навпаки, порушення, агресивне поводження. При цьому людина погано контролює себе, не усвідомлює, що вона робить і що відбувається навколо. Перша допомога: Покладіть руку постраждалого собі на зап'ястя, щоб він відчув Ваш спокійний пульс. Це буде для нього сигналом: «Я зараз поряд, ти не один». Дихайте глибоко й рівно. Спонукайте потерпілого дихати в одному з Вами ритмі. Якщо потерпілий говорить, слухайте його, висловлюйте зацікавленість, розуміння, співчуття. Зробіть потерпілому легкий масаж найбільш напружених м'язів тіла. Пам'ятайте, страх може бути корисним, коли допомагає уникати небезпеки. Тому боротися зі страхом потрібно тоді, коли він заважає жити нормальним життям. НЕРВОВЕ ТРЕМТІННЯ Напевно, Ви спостерігали коли-небудь таку картину: людина, яка тільки що пережила аварію, напад або стала свідком події, учасником конфлікту (бойового зіткнення) сильно тремтить. З боку це виглядає так, начебто вона змерзнув. Однак причина в іншому. Після екстремальної ситуації з'являється неконтрольоване нервове тремтіння (людина не може за власним бажанням припинити цю реакцію). Так організм «скидає напругу». Якщо цю реакцію зупинити, то напруга залишиться усередині, у тілі, і викличе м'язові болі, а надалі може привести до розвитку серйозних захворювань як гіпертонія, виразка й ін. Перша допомога: Потрібно підсилити тремтіння. Візьміть потерпілого за плечі й сильно, різко потрясіть протягом 10-15 секунд. Продовжуйте розмовляти з ним, інакше він може сприйняти Ваші дії як напад. Після завершення реакції необхідно дати потерпілому можливість відпочити. Бажано укласти його спати. Тремтіння виникає раптово - відразу після інциденту або через якийсь час. Виникає сильне тремтіння всього тіла або окремих частин (людина не може удержати в руках дрібні предмети, запалити сірник). Реакція триває досить довгий час (до декількох годин). Потім людина почуває сильну утому й має потребу у відпочинку Не можна! Обіймати потерпілого або притискати його до себе. Укривати постраждалого чимсь теплим. Заспокоювати потерпілого, говорить, щоб він взяв себе в руки ПЛАЧ Кожна людина хоч раз у житті плакала. І кожний знає, що після того, як даси волю сльозам, на душі стає небагато легше. Подібна реакція обумовлена фізіологічними процесами в організмі. Коли людина плаче, усередині в нього виділяються речовини, що володіють заспокійливою дією. Добре, якщо поруч є хтось, з ким можна розділити горі. Ознаки: Людина вже плаче або готова розридатися, тремтять губи, спостерігається відчуття пригніченості, на відміну від істерики немає порушення у поведінці Пам’ятайте, не відбувається емоційної розрядки, полегшення, якщо людина стримує сльози. Коли ситуація триває дуже довго, внутрішнє напруження може завдати шкоди фізичному й психічному здоров'ю людини. Про такий стан говорять: «Збожеволів від горя». Перша допомога: Не залишайте постраждалого одного. Встановите фізичний контакт із постраждалим (візьміть його за руку, покладіть свою руку йому на плече або спину, погладьте його по голові). Дайте йому відчути, що Ви поруч. Застосовуйте прийоми «активного слухання» (вони допоможуть потерпілому виплеснути своє горе): Періодично вимовляєте «ага», «так», киваючи головою, тобто підтверджуйте, що слухаєте й співчуваєте; Повторюйте за постраждалим уривки фраз, у яких він виражає почуття; говоріть про свої почуття й почуття потерпілого. Не намагайтеся заспокоїти потерпілого. Дайте йому можливість виплакатися й виговоритися, «виплеснути із себе горе, страх, образу». Не задавайте питань, не давайте рад. Пам’ятайте, ваше завдання - вислухати. ІСТЕРИКА Істеричний припадок триває кілька годин або кілька днів. Ознаки: зберігається свідомість, надмірне порушення, безліч рухів, театральні пози, мова емоційно насичена, швидка, елементи, ридання. Перша допомога: Видаліть глядачів, створіть спокійну обстановку. Залишайтеся з постраждалим наодинці, якщо це не небезпечно для Вас. Зненацька зробіть дію, що може сильно здивувати (можна дати ляпас, облити водою, з гуркотом упустити предмет, різко крикнути на потерпілого). Говоріть з потерпілим короткими фразами, упевненим тоном («Випий води», «Умийся»). Після істерики наступає занепад сил. Укладіть потерпілого спати, до прибуття фахівця спостерігайте за його станом. Не потурайте бажанням потерпілого. РЕАКЦІЯ ГОРЯ Реакція горя виникають у ситуації якої-небудь втрати (смерть близької людини, тривала розлука, важкі операції, пов'язані з ампутацією й т.п.). Фази горя: 1. Шок і заціпеніння - Тривалість цієї фази - від декількох секунд до декількох тижнів. Ознаки: Відчуття нереальності, відчуття збільшення емоційної дистанції від навколишніх, щиросердечне оніміння й нечутливість, малорухомість, що переміняється хвилинами метушливої активності, переривчастий подих, особливо на вдиху, втрата апетиту, труднощі із засипанням, поява манери поводження померлого (загиблого). 2. Фаза страждання триває 6-7 тижнів Ознаки: Відчуття присутності померлого, ідеалізування померлого, дратівливість, злість, почуття провини стосовно померлого, ослаблення уваги, неможливість на чому-небудь сконцентруватися, порушення пам'яті на поточні події, тривога, бажання усамітниться, порушення сну, сексуальні порушення, млявість, відчуття, начебто порожньо в шлунку, кому в горлі, підвищена чутливість до заходів. 3.Фаза прийняття – звичайно закінчується через рік після втрати. Ознаки: Відновлюється сон і апетит, втрата перестає бути головною подією в житті, іноді можуть бути гострі приступи горя, з'являється здатність планувати своє життя з урахуванням втрати. 4.Фаза відновлення - Ознаки: Горе змінюється сумом, втрата сприймається як щось неминуче. Хворобливі реакції горя – можуть проявлятися не відразу після трагічних подій. При їхній затримці виникають інші реакції: підвищується активність без почуття втрати, з'являються симптоми захворювань померлої людини, розвиваються хвороби «на нервовому ґрунті», спостерігається апатія, безвільність, знижується самооцінка, виникає почуття власної неповноцінності, з'являються думки про самопокарання (самогубство). СМЕРТЬ БЛИЗЬКОЇ ЛЮДИНИ Фаза шоку 1. Не залишайте постраждалого одного. 2. Говоріть про померлого в минулому часі. Частіше доторкайтеся до постраждалого (обіймайте, кладіть руку на плече, беріть його руку у свою). 3. Дайте йому можливість відпочити. Стежите за тим, щоб він приймав їжу. 4. Допомагайте потерпілому приймати необхідні рішення. Залучайте потерпілого до організації похорону. 5. Не кажіть: «Від такої втрати ніколи не оправитися, тільки час лікує, на все воля Божа» і т.п. 6. Переконаєте потерпілого по можливості відмовитися від психотропних засобів. Фаза страждання 1. Дайте потерпілому можливість побути наодинці, відпочити. Не намагайтеся припинити плач, не заважайте проявляти злість. 2. Розмову про померлого переведіть в область почуттів. Дайте пити багато води (до двох літрів у день). 3. Забезпечте потерпілому фізичні навантаження (прогулянки по 45 хвилин). 4. Вселяйте, що страждання буде не завжди, що все можна пережити, що втрата - це не покарання, а частина нашого життя, що у втратах нема рації, мети, плану, не треба їх шукати. Ставитеся до потерпілого з увагою, але будьте з ним строгі. 5. Поясните, що поховати близьку людину - це не те ж саме, щоб забути кохану людину. Фаза прийняття 1. Переведіть розмову про померлого на тему майбутнього. 2. При хворобливих реакціях горя й «застряганні» на тривалий час у фазі страждання необхідна кваліфікована психологічна допомога. Зверніть увагу на страждаючого: Якщо є психічне захворювання, якщо людина втратила дитину, якщо померлий був єдиним родичем, якщо смерть наступила при нез'ясованих обставинах, тіло не було знайдено, загибель відбулася в результаті самогубства. Якщо вчасно не надати допомогу, стан може привести до серцевих і інфекційних захворювань (тому, що різко знижується імунітет), нещасним випадкам, алкоголізму, депресії й іншим розладам. Від близьких людей, що пережили смерть, можна почути: «Не роз'ятрюй рану». Це найчастіше лише прикриття своєї нездатності говорити про те, що відбулося Знайте: такий стан дуже небезпечний для здоров'я. Пам’ятайте, чоловіки в скорботі піддаються більш великому ризику, чим жінки, тому що вони менш схильні говорити про свої проблеми із близькими. КАТАСТРОФИ, АВАРІЇ, СТИХІЙНІ ЛИХА При катастрофах, стихійних лихах, вибухах, аваріях людина не може виявитися ізольованою. В автомобілі, при ДТП, у завалі при вибуху й землетрусі, на даху будинку, на дереві - при повені. Для людини, яка опинилася в завалі, будь-який зв'язок із зовнішнім миром стає дорожче золота. Тому дуже важливо розмовляти з потерпілим. Говорити необхідно голосно, повільно й чітко. Пам’ятайте, до медичної допомоги психологічна підтримка необхідна, коли людина ізольована. Допомога Повідомте потерпілого про те, що допомога вже йде. Підкажіть потерпілому, як необхідно поводитися • МАКСИМАЛЬНА ЕКОНОМІЯ СИЛ; • ПОДИХ ПОВІЛЬНИЙ, НЕГЛИБОКИЙ, ЧЕРЕЗ НІС - це дозволить заощаджувати кисень в організмі й навколишньому просторі. Забороніть потерпілому робити щось для самоевакуації, самозвільнення. Пам’ятайте, якщо потерпілий звільнений з небезпечного місця, у першу чергу необхідно надати медичну допомогу (зупинити кровотечу та інше). Психологічна допомога можлива тільки після цього. Якщо постраждала Ваша близька людина. 1. Постарайтеся створити умови для «задушевної» розмови. Це необхідно для того, щоб дати негативним почуттям, переживанням вийти назовні. Але ні в якому випадку не тисніть на людину, якщо вона проти. 2. Не відштовхуйте потерпілого, навіть якщо він відштовхує Вас. Продовжуйте надавати йому підтримку й виражати свою любов. 3. Якщо була вчасно надана психологічна допомога, негативні реакції слабішають. Можливо також самовгасання цих реакцій. Їхній прояв у перший місяць після трагічної події є нормою. 4. Але якщо воно зберігається далі або вперше з'являються тільки через півроку, можна констатувати наявність ПТСР. Випадки, коли звертання до професіоналів (психотерапевтам, психологам) необхідно - симптоми посттравматичного синдрому продовжують проявлятися через тривалий час після психотравмуючої події й при цьому не слабшають. Змінилося відношення до роботи. Тривають нічні кошмари або безсоння. Важко контролювати свої почуття. Бувають раптові вибухи гніву. Багато чого злить, дратує. Немає людини, з якою можна б було поділитися своїми переживаннями. Відносини в родині сильно погіршилися. Відносини з товаришами по роботі сусідами, знайомими сильно погіршилися. Навколишні говорять «Він сильно змінився». Стали частіше відбуватися нещасні випадки. З'явилися шкідливі звички. Тягне більше випивати, курити, приймати «заспокійливі» засоби. З'явилися проблеми зі здоров'ям, яких раніше не було.

ПСИХОЛОГІЧНА АПТЕЧКА САМОДОПОМОГИ У НЕГАТИВНИХ СТАНАХ

Тут кілька технік та мині-практик, які допоможуть послабити страх та Ваші панічні атаки. Адже саме такий стан паралізує людську свідомість та тіло. Не завжди, звісно,але зазвичай. А саме зараз такий період, у який потрібно зберігати душевний спокій будь-якими методами. Попереджую: Що на перший погляд деякі з них можуть виглядати безглуздо і навіть десь абсурдно. Але запевняю Вас спробувавши ці всі методи поетапно та разом Ваша внутрішня напруга послабиться і психічний стан приходитиме в рівновагу. А на даний час це найголовніше. Прошу:виділіть собі декілька хвилин щоб дочитати моє звернення до Вас до кінця і знайти час на виконання цих маленьких,простих,але дієвих технік. З вірою та любов'ю до Вас... 🙏🙏🙏🙏🙏🙏🙏🙏🙏🙏🙏🙏🙏🙏🙏 1️⃣Дихальні вправи. 4 рахунки вдих/4 рахунки затримка дихання/4рахунки видих. Якщо виходить то робіть більше рахунків. Так мінімум 1 хвилина 2️⃣Робіть дуже глибокий вдох. Настільки глибокий щоб аж щось залоскотало в середині між бровами. Коли відчуєте дискомфорт між бровами можете робити плавний та повільний видих І так по кілька раз. 3️⃣Одразу після вдохів і видихів у попередніх пунктах проговоріть в голос такі слова: "Я призначена(ний) собі"(хоч зараз це і не зовсім так,і мозок та тіло може давати супротив.І це нормально в такій ситуації) Ще фрази які бажано озвучувати і робити це разом з дітьми в ігровій формі,так легше буде дорослій свідомості адаптуватися та виконувати ці завдання собі на благо. "Я тут.Я є.Я жива(ий)(якщо разом із кимось то говоріть) "Ми живі.Ми разом. Україна переможе. Я все усвідомлюю і разом ми сила і все подолаємо" Говоріть це по декілька раз і голосно Аж до крику щоб було полегшення та з'являлася віра та впевненість. Якщо не має можливості сказати в голос кажіть подумки. Але краще це озвучити словами через рот,щоб було свідоме полегшення та ясність Ну і звісно якщо люди які поруч з Вами проговорять це теж разом з Вами то в знятті напруги є більша ймовірність. 3️⃣Заземлення - відчуття тіла. Міцно поставте ноги на землю, концентруйте увагу на відчуттях в ногах, що вони міцно стоять на землі, як Ви тримаєте рівновагу, відчуйте тіло. Якщо можете, то поприсідайте, повіджимайтесь, покачайте прес,поскачіть,зробіть елементарні фізичні вправи, концентруйте увагу на фізичних відчуттях свого тіла Навіть пожна з дітьми потанцювати як би це парадоксально зараз не звучало. Якщо ж не має фізичної змоги робити вправи концентруйтесь на диханні. Чим частіше тим краще. 4️⃣Крик в подушку. Знаю що в кожній людині зараз є злість та агресія за те що відбувається. І так як змінити цього зараз не можливо і щоб цю напругу не транслювати на рідних пропоную Вам вийти в іншу кімнату,чи закритись у ванній чи туалеті Взяти подушку,міцно закрити рот і щосили,скільки є духу,викричати це в подушку. Результат гарантований,сама неодноразово це робила. 5️⃣Самомасаж. Для цього беремо два великих пальці кладемо їх на скроні,всі інші пальці вивертаємо так щоб вони обійняли потилицю і масажуємо по декілька хв до 10 раз на день,особливо перед сном. Якщо є можливість масажуйте одне одного,особливо діток. Їм вкрай потрібна наша підтримка та відчуття захисту і спокою. 6️⃣Вправа «Рахунок» Цю вправу можна робити в будь-якому місці. Потрібно сісти зручніше, скласти руки на колінах, поставити ноги на землю й знайти очима предмет, на якому можна зосередити свою увагу. Почніть рахувати від 10 до 1, на кожному рахунку роблячи вдих і повільний видих. (Видих має бути помітно довше вдиху.) Заплющіть очі. Знову порахуйте від 10 до 1, затримуючи подих на кожному рахунку. Повільно видихайте, уявляючи, як з кожним видихом зменшується й нарешті зникає напруження. Не розплющуючи очі, рахуйте від 10 до 1. Цього разу уявіть, що видихуване вами повітря пофарбоване в теплі пастельні тони. З кожним видихом кольоровий туман стає густішим, перетворюється на хмари. 7️⃣Вправа «Піджак на вішалці» Зняти напруження в м’язах можна не лише, лежачи або сидячи, а й стоячи чи навіть ідучи. Для цього достатньо уявити себе «без кісток», зробленим ніби з гуми, або уявити своє тіло піджаком, що висить на вішалці. Порухайте тілом, яке, наче вільно висить на хребті. Відчуйте, як вільно гойдаються руки, плечі,тазовий пояс. Коли людина хвилюється, її дихання прискорюється і стає поверхневим. Щоб не допустити надмірної емоційної реакції під час стресових ситуацій, потрібно стежити за тим, щоб дихання залишилося глибоким і повільним. 8️⃣Вправа «Стирання інформації» Розслабтеся. Заплющте очі. Уявіть, що перед вами лежить чистий аркуш паперу, олівці, гумка. Подумки намалюйте на аркуші негативну ситуацію, яку б вам хотілося забути. Це може бути реальна картинка, образна ситуація. Подумки візьміть гумку й послідовно «витирайте» з аркуша цю негативну інформацію, доки не зникне ця картинка. Знову заплющте очі й уявіть собі той самий аркуш паперу. Якщо картинка не зникла, знову візьміть гумку й «витирайте» її до повного зникнення. Такі методи використовують також задля зниження концентрації уваги на стресогенному чиннику. 9️⃣Вправа «Море» Заплющте очі, зручно сядьте, покладіть руки на коліна долонями до гори. Уявіть собі берег моря, зробіть глибокий вдих, повільний видих. Шумить морська хвиля, заспокоює і заколисує. Ви сидите на березі моря, ноги торкаються морські води. Повільно зробіть вдих і видих. Відчуйте прохолоду морської води. Із кожним видихом вода повільно входить у вас,через ступні ніг піднімається в гору по тілу аж до талії, як приплив. А з кожним видихом повертається з гори в низ, як відплив. І знов приплив-вдих, відплив-видих… Вашому тілу приємно, спокійно. Вода очищує і очищує кожну частинку вашого тіла і ззовні, і з середини. Ви відчуваєте себе берегом моря, ви розчиняєтесь в піску, і вас омиває вода… Вдих-приплив, видих-відплив. Ви злилися з природою. Ви — частина природи. Вам добре і приємно відчувати себе природою. Рухаючись у зворотному напрямку, на слові «один» розплющте очі(5,4,3,2,1) 1️⃣0️⃣Якомога частіше посміхайтесь оточуючим,рідним,собі у будь-яке відображення Посмішка знімає стрес.Ваше тіло негайно починає виробляти ендорфіни, коли Ви посміхаєтеся, навіть коли змушуєте себе це зробити. Реакція мозку на посмішку автоматично впливає на тіло та свідомість з точки зору покращення. Ця раптова зміна настрою допоможе Вам почуватися краще і зняти стрес. ❣❣❣❣❣❣❣❣❣❣❣❣❣❣❣ Щиро надіюся що Вам та Вашій родині підійдуть хоч пару пунктів для зняття панічних атак. Дублюйте та діліться цією публікацією з рідними та знайомими. Будьте здорові,емоційно спокійні та захищені. З любов'ю в серці та із вірою в Мир в Україні. Бережіть себе водне одного.

Як подолати паніку!

Дієві вправи: 📌 Вправа на контроль стоп, спини, очей і рук. У людини є кілька точок опори й контакту, завдяки яким вона може вийти зі стану паніки. 📌 Стопи. Що б не відбувалося, перевіряйте себе і своїх дітей, наскільки стійко стоять стопи. Коли чуєте інформацію, що вас лякає, постарайтеся одразу подивитися на свої ноги. Контакт із ногами дає можливість рухатися. 📌 Спина. Якщо у вас є можливість на щось спертися, зробіть це. Коли стає страшно, притуліться до стіни чи спинки стільця. 📌 Очі. Роздивіться, що є навкруги. Якщо поруч із вами хтось є, зустріньтеся з ним/нею поглядом. Коли страшно, ми часто говоримо “у мене в очах потемніло”, тобто виходимо із зорового контакту. Покліпайте очима й знайдіть яскраву точку, аби сфокусуватися. 📌 Руки. Стисніть і розтисніть кулаки, потріть руки, обійміть себе. У сильному стресі ми втрачаємо контакт зі своїм тілом. Буквально “вилітаємо” з нього. Але тільки тіло може витримати те напруження, з яким ми стикаємося. Якомога частіше загортайтеся в ковдру. 📌 Вправа: точка між підмізинним пальцем і мізинцем. Екстрена допомога під час паніки. Знайдіть точку між безіменним пальцем і мізинцем. Натисніть на неї. 📌 Вправа на простукування грудної клітки. Простукуйте грудну клітку, з’єднуючи руки, з періодичністю один удар на секунду, чергуючи руки. Проговоріть: “Я впораюся, ситуація справді складна, але я зроблю це”. Ця вправа допомагає повернути серцебиття в нормальний ритм. Тому важливо, щоби був саме один удар на секунду. Якщо робити це частіше, серцебиття пришвидшується. Якщо дитина самостійно не може це робити, ритмічно постукайте по її колінах чи плечах зі словами: “Ми впораємося, справді страшно й важко, але подивися, які ми молодці”. 📌 Вправа “потягуньки” Цю вправу треба обов'язково запам'ятати. Як тільки з’являється можливість, робіть “потягуньки”: тягніться вверх. Якщо вмієте займатися йогою чи стретчингом, саме час згадати ці вправи. У стані стресу м’язи спазмуються. Треба повернути їхній нормальний тонус — саме так ми виходимо зі стану стресу. Якщо перебуваєте в закритому просторі й не можете потягнутися, потягніть пальці рук, ніг, шию. Це допоможе повернути активність префронтальної кори, щоб швидко думати й реагувати.

Стрес — це захисна реакція організму на зовнішні подразники.

Що відбувається в організмі під час стресової реакції? Мозок, сприймаючи загрозу, сигналізує наднирникам виділяти гормони стресу — адреналін і кортизол. Внутрішні резерви організму активуються, тому підвищується м’язова сила, швидкість реакції, витривалість та больовий поріг. Це важливі реакції, що допомагають організму боротися з джерелом небезпеки або втікати від неї. Коли загроза зникає, тіло повертається у розслаблений стан. ✅Симптоматично стрес (як і стресовий розлад) появляється таким чином: 💫Фізичні реакції: труднощі зі сном, напруга, втома, тахікардія, болі, розлади шлунково-кишкового тракту (ШКТ). 💫Емоційні реакції: гнів, тривога, оніміння, сором, порожнеча, зниження здатності відчувати задоволення та ін. 💫Когнітивні реакції: погана концентрація уваги, занепокоєння. 💫Міжособистісні реакції: недовіра, дратівливість ✅інфографіка Просто про складне

Чому наш мозок схильний вірити фейкам та як цьому протистояти?

Такий вже механізм людської психіки, що ми схильні вестися на неправдиву інформацію, особливо коли виснажені та маємо брак часу. Як не стати жертвами інформаційних атак? Чому наш мозок схильний вірити фейкам? 📌Механізм виживання спонукає вірити негативу. Психіка людини настроєна орієнтуватися на все найгірше, це древній механізм, який був орієнтовний на виживання, проте з засиллям інформації він діє нам на шкоду; 📌Люди вірять у інформацію, що підтверджує їх світогляд. За цим принципом діє пропаганда. Ось чому так важко пробити інформаційну броню росіян. 📌Емоції запам'ятовуються найкраще. Коли ми читаємо фейкові новини, то спочатку активуються наші емоції, а лише потім інтелект і критика. Перше може сильно перешкоджати другому, таким чином навіть найбезглуздіші новини так чи інакше вдарять по нашій впевненості. 📌Вплив оточення. Людина за своєю природою емпатична, нам хочеться повірити новині від людей, яких ми знаємо; 📌Брак часу та виснаженність психіки. У період катастроф, коли наша психіка емоційно перенавантажена, ми з першого погляду просто не здатні відрізнити правду від неправди. У нас є буквально долі секунди, щоб спожити факт, а більшість людей узагалі не відкривають посилання, читаючи лише заголовок чи підпис до новини. Зламати людей дезінформацією дуже дієва тактика ворогів, як ви можете цьому протистояти? ✅Читайте/дивіться тільки перевірені ресурси новин, бажано офіційні. ✅ Переглядайте час від часу позитивні новини, нашій свідомості потрібне підкріплення; ✅Не вірте будь-якій інформації з російських джерел, згадайте коли такі люди говорили правду і розділіть на два; ✅Довіряйте лише офіційній інформації. Так, ваша тітка, колега, брат свата батька можуть бути мудрими людьми, але помилятися і дуже сильно. ✅Обмежте кількість та канали, з яких споживаєте інформацію. Якщо ви відчуваєте дискомфорт від інформації - дозуйте її, переглядайте новин тільки 3-4 рази на день; ✅Ставтесь критично до новин, перевіряйте їхню наявність в офіційних джерелах. Особливо якщо це інформація важлива для життя: гуманітарні коридори, евакуація та дії ворога - це може спасти вам життя; ✅У цілому пропрацьовуйте свою тривогу, наші ресурси не бездонні: медитуйте - це допоможе бути вам в фокусі та пам’ятайте про нашу емпатичність - діліться добрими та перевіреними новинами. Наш спокій - це вклад в нашу перемогу, тил наших вояків. Пам'ятайте: ті, хто панікує, або навмисно вас хоче залякати або сподівається, що ви їх переконаєте у протилежному.

Сльози - не прояв слабкості… Чому плакати корисно?😭

Сльози - не прояв слабкості… Чому плакати корисно?😭 💦Сльози — це не означає, що ви вже не тримаєтесь. Це означає, що ви допомогли собі й перестали витрачати сили на утримування напруги. 💦Сльози звільняють і знеболюють. Зі сльозами організм виділяє природний «опіум» для полегшення болю. 💦Силою утримувати сльози — це боротись самому з собою. Можна навчитись цього не робити. І зберегти свої сили. 💦Заборона на сльози — це установка, яку можна змінити. Вона утворюється тоді, коли комусь поряд було важко витримувати ваші сльози. І доводилось тримати їх в собі, щоб нікого не бентежити. 💦Але це вже справа кожного — справиться зі своїми переживаннями поряд із людиною, яка має право полегшити свій біль своїми слізьми. Розповідає психотерапевтка Анастасія Свердел 5 наукових фактів, чому плакати корисно: 1️⃣Сльози зволожують Сльози відповідають за те, щоб очі не пересихали. Працюючи за комп'ютером та читаючи новини з екрана телефону, наші очі часто пересихають. Тому лікарі рекомендують поплакати. 2️⃣Сльози вгамовують біль Сльози допомагають вгамувати не тільки емоційний біль, але і фізичний. Сльози сприяють виробленню енкефалінів. Ця речовина по своїй дії схожа на морфін, який знижує больові відчуття. 3️⃣Сльози очищують Сльози очищують не тільки поверхню очного яблука, але і весь організм в цілому. Разом зі слізьми з організму виводяться токсини і гормони стресу. 4️⃣Сльози допомагають Не дарма в стресових ситуаціях нам кажуть, що треба поплакати. Це не слабкість, а захисний механізм організму. Сльози допомагають перенести стресові ситуації та згладити їхні наслідки. Після плачу пульс і дихання сповільнюються, м'язи тіла приходять в розслаблений стан, тиск нормалізується. 5️⃣Сльози захищають Фермент лізоцим, один з компонентом сліз, має сильну антибактеріальну та противірусну дію. А попадання сліз в ніс робить захист ще ефективнішим. Ось так, сльози - цілком ефективна реакція організму на стрес, яка допомагає покращити фізичне та емоційне здоров'я. Плачемо час від часу на шляху до перемоги України!💙💛

Психологічне заземлення

ПСИХОЛОГІЧНЕ ЗАЗЕМЛЕННЯ Створіть особистий простір спокою Що таке «заземлення»? Заземлення – це набір простих стратегій, які можуть допомогти вам від’єднатись від емоційного болю (напр., тривоги, гніву, суму, самопошкодження). Це фактично є способом відволіктися за допомогою концентрації уваги на чомусь іншому, ніж складні емоції, які ви відчуваєте. Ви також можете вважати заземлення певним центруванням, відволіканням, творенням безпечного місця чи здоровим відстороненням. Хоча заземлення і не допомагає вирішити проблему, яка викликає ваші негативні переживання, воно забезпечує тимчасовий спосіб встановити контроль над вашими емоціями та попередити ускладнення ситуації. Заземлення дає вам необхідний якір, шанс заспокоїтись та можливість повернутись пізніше і адресувати проблему, яка є причиною вашої емоційної нестабільності. Заземлення можна практикувати будь-коли, будь-де, у будь-яких обставинах. Способи заземлення: Існує три типи заземлення. Ви можете обрати той, який працюватиме саме для вас, або спробувати нові. 1. Психологічний (фокусування уваги) 2. Фізичний (фокусування на органах відчуття) 3. Самозаспокійливий (говорити з собою у заспокійливій і співчутливій манері) Сьогодні ми підготували для вас матеріал про психологічне заземлення. 1. Опишіть місце, де ви знаходитесь у деталях за допомогою всіх органів відчуттів. Наприклад: «Стіни – білі, у кімнаті стоїть 5 блакитних стільців, біля стіни стоїть дерев’яна шафа з книгами…» Описуйте предмети, звуки, текстури, кольори, запахи, форми, кількість речей, температура. Ви можете робити це будь-де. 2. Пограйте з собою у гру «категорії». Спробуйте подумати про породи собак, імена джазових музикантів, назви тварин чи прізвища відомих людей, які починаються на одну літеру, марки машин, телевізійні програми, письменників, види спорту, пісні, міста. 3. Опишіть щоденну рутинну активність дуже детально. Наприклад, опишіть страву, яку ви готували (напр., «Спочатку, я чищу картоплю та ріжу її на четвертинки, потім - ставлю воду на вогонь, потім – роблю маринад чи соус з орегано, базиліку, часнику, оливкової олії…»). 4. Використовуйте уяву. Уявіть приємний та заспокійливий образ. Використовуйте всі органи чуття для уявлення максимально реалістичної картини. 5. Прочитайте щось, проговорюючи про себе кожне слово. Або ж спробуйте називати літери в словах навпаки, щоб ви концентрувалися не на змісті слів, а на називанні літер. 6. Використовуйте гумор. Подумайте про щось, що може вас розважити і витягнути з пригніченого стану. 7. Рахуйте до 10 чи називайте літери алфавіту дуже п…о…в…і…л…ь…н…о. РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО ТОГО, ЯК ПРАКТИКУВАТИ ЗАЗЕМЛЕННЯ: - Тренуйтесь! Тренуйтесь! Тренуйтесь! Як і будь-яку навичку, заземлення треба практикувати. Тому практикуйте його якомога частіше, навіть до того, як вам воно знадобиться для заспокоєння. В результаті, ви зможете покластись на своє нове вміння, коли вам буде потрібно, і знати, як його застосовувати. - Звертайте увагу на ті способи заземлення, які вам допомагають краще – фізичне, психологічне чи самозаспокійливе, або кілька способів одночасно. - Починайте практикувати заземлення тоді, коли негативний емоційний цикл лише починається. Починайте робити це до того, як злість, тривога чи інші негативні почуття вийдуть з-під контролю. - Ви можете створити власний спосіб заземлення. Будь-який ваш власний спосіб заземлитися може бути дієвішим навіть за ті, що описані у наших рекомендаціях, тож використовуйте його. - Зробіть флеш-картку або створіть заставку чи картинку в телефоні, на якій можна перерахувати кілька дієвих для вас способів заземлитись. Розмістіть це повідомлення в такому місці, де ви можете швидко до нього звернутись за потреби. - Створіть аудіо-запис повідомлення, яке ви можете програвати у разі потреби. Попросіть вашого психолога чи консультанта, або когось близького записати для вас таке повідомлення, якщо ви хочете почути в записі інший голос. - Попросіть інших допомогти вам заземлитись. Навчіть членів сім’ї та друзів технікам заземлення, щоб вони могли підключитись та допомогти у випадках, коли вас можуть переповнити сильні емоції. - Не здавайтеся!

Емоційна підтримка під час війни

Якщо ви опинилися поруч з людиною, яка саме зараз знаходиться у тяжкому емоційному стані та потребує підтримки. Правила емоційної підтримки: 1. Не ігноруйте та не зневажайте будь-які почуття, які саме зараз переживає людина. Допоможіть людині відчути, що з нею все нормально. Нормально боятися, злитися, ненавидіти, відчувати дикий біль. Нормально не відчувати нічого. Всі наші реакції та почуття абсолютно нормальні для НЕнормальної ситуації, в якій ми всі зараз опинилися. Можете так і казати: «З тобою все нормально!», «Те, що ти відчуваєш - абсолютно нормально!» 2. Найважливіше, що ми всі можемо зараз дати один іншому - це те, що ми насправді є один у одного. Те, що ми разом. Те, що кожному з нас не байдуже до іншої людини. Саме так і кажіть «Я з тобою!», «Ми разом!», «Я у тебе є». Якщо людина в цю минуту перебуває у шоковому стані, тобто людина емоційно і фізично (в більшому або меньшому ступені), ніби закаменіла і ніби «не тут»: 1. Попросіть людину подивитися на вас, або (якщо ви розмовляєте по телефону) уважно вас послухати. Кажіть впевнено та повільно: «Дивись на мене! Ти мене бачиш?», «Послухай мене! Ти мене чуєш?». 2. Назвіть себе: «Я - Олександр! Я допоможу тобі», «Мене звати Христина!». 3. Далі задавайте прості питання: «Як тебе звати?», «Скільки тобі років?», «Де ти зараз знаходишся?» (в Києві/на вулиці/в бомбосховищі). Можете взяти людину за руки та спробувати встановити контакт. «Я зараз стискаю твою руку. Стисни мою у відповідь». Шоковий стан - це стан, яким психіка реагує на подію, що загрожує життю та здоров‘ю. Важливо обережно та повільно допомогти людині вийти зі стану шоку та повернутися до реальності. Попросіть людину дихати та дихайте разом з нею. Попросіть назвати те, що людина зараз бачить перед собою. Попросіть поставити ноги впевнено на землю та відчути свої стопи. Почніть торкатися свого тіла руками та попросіть людину повторювати за вами. Хай відчуває доторки та потроху повертає відчуття свого тіла. Якщо людина починає трястися та/або плакати обійміть її та ніби трошки погойдайте. Загорніть людину у плед та, якщо загроза життю вже минула, ні в якому разі не зупиняйте сльози та тілесну тряску. Саме так шоковий стан має змогу «розрядитися». Коли людина зможе говорити, розпитайте що сталося. НЕ розпитуйте про емоції! Тільки факти! Це потрібно задля того, щоб психіка людини повернулася до свого безперервного функціонування. Повторюйте за людиною простими фразами те, що вона говорить. Наприклад, «Ти йшла по вулиці і побачила … Що було далі?». Важливо, щоб до людини повернулося відчуття, що страшна подія, яка з нею сталася, вплетена в те, що було до цієї подіі і те, що відбувається зараз. Задля успішного виходу з шокового стану необхідно, щоб минула загроза життю людини. Хоча би частково. Тобто необхідно повернути відчуття «я у безпеці» - обстріл закінчився/танки проїхали/снаряд не влучив. Саме так і кажіть: «Все закінчилося! Ти живий! Ти - є!» На останній фазі кажіть людині впевненим та повільним голосом зробити якісь прості речі. Наприклад: «Попий води!», «Допоможі дитині вдягнутися!». Хай робить це самостійно. Це необхідно для повернення людині почуття, що вона керую собою та своїми діями. Все вже Україна

Вже місяць ми перебуваємо у стані постійної готовності та очікування небезпеки. Тривала активація нервової системи веде до виснаження і втоми, зниження пильності. Якщо у перші дні при звуках сирени люди негайно шукали укриття, спускалися у сховища, то з часом все більше людей починає ігнорувати сигнал небезпеки, продовжуючи займатися звичними справами. Реакції збайдужілості до небезпеки виникають внаслідок: Звикання. Сирени звучать десятки разів на день, проте обстрілів чи ракетних ударів на своїй території люди не чують, не бачать вибухів. Тому вже можна почути легковажні виправдання, на кшталт, «скільки разів вже лунала тривога, а нічого не відбувається, тож можна не реагувати». Втоми і виснаження. Тривале перебування у стані тривоги веде до виснаження захисних сил організму. Виникає втома, відчуття, що немає сил бігти у сховище. Апатії. «Станеться те, що має статися, від мене нічого не залежить». Ми спостерігаємо багато емоцій, страждань, але й випадки щасливого неочікуваного порятунку, тому й може видаватися, що не варто й пробувати докладати зусиль. Переоцінки сил, власного досвіду, «безтурботності» — «зі мною нічого не трапиться», «я вмію поводитися у небезпеці». Так говорять люди, чия професія у мирному житті була пов’язана із небезпекою, забуваючи про те, що сьогодні маємо справу із небезпекою зовсім іншого рівня. Схильності «бути як всі» — «інші не ховаються, і я не буду». Та наразі саме пильність та реагування на небезпеку потрібні для того, щоб: вижити самому та допомогти вижити близьким не просто вижити, а зберегти сили, щоб працювати, бути корисним, бо після перемоги потрібно буде багато зусиль для відновлення того, що було зруйновано бути прикладом для інших. У небезпеці діти, люди старшого віку часто губляться та не можуть швидко орієнтуватися. Джерело: психологічна підтримка

Я зібрала кілька порад від психологів, як зберігати психологічну стійкість під час війни. Ми з командою їх використовуємо. Поради взяті з рекомендацій ООН, ЮНІСЕФ, психологів Анастасії Свердел, Річарда Кервіна. 1) Варто далі жити. Звісно, війна - це великий стрес, але з ним потрібно справлятися. Якщо є можливість і відвага - можна піти добровольцем у ЗСУ чи Тероборону. Або ж продовжуйте свою роботу, адже економіка повинна працювати. Важко уявити зараз життя без рятувальників, комунальників, журналістів та інших людей ряду професій. Вони хоч і без зброї в руках, але наближають нашу перемогу. Важливою є інформаційна війна під час якої українське суспільство показало велику консолідацію проти ворога. 2)Треба висловлюватися. Розмовляючи з іншими, ви зменшите стрес і зрозумієте, що інші люди поділяють ваші почуття. Не дозволяйте собі бути ізольованим та дайте вихід своїм емоціям. Навіть якщо з вами діти – демонстрування своїх емоцій та почуттів - це не ознака слабкості. Будьте ласкаві до себе. 3)Добре працюють плани на майбутнє та мрії. Складіть список справ на день або ж розклад на тиждень, займіться плануванням майбутніх подорожей. Можливо, наступна ваша мандрівка буде до Українського Криму? 4)Краще іноді відпочивати від новин. Особливо уникайте цілодобових телевізійних новин та Інтернету. Образи, чутки та припущення можуть сильно зашкодити вашому самопочуттю. 5)Хороші вчинки - змінюють світ. Ви безперестанку гортаєте новини, відчуваєте тривогу та не маєте роботи зараз? Займіться заходами, які заохочують до спільності та заспокоєння. Ви можете волонтерити. Здавайте кров, плетіть сітки або пишіть листи військовим. Можливостей волонтерства зараз дуже багато. 6) Варто тримати тіло в тонусі. Відпочивайте, займайтеся спортом та правильно харчуйтеся. 7)Як щодо плану безпеки? Як поводитися під час повітряної тривоги? А як під час артилерійного обстрілу? Що таке зелений коридор і як правильно ним користуватися? Що таке речі найпершої потреби? Будуйте плани поведінки у ризикових ситуаціях. Обізнаний — значить озброєний! 8)Спілкуйтеся з рідними та коханими, обіймайте їх, цілуйте та говоріть, як сильно любите. І від себе додам - українцям завжди допомагала віра. І зараз допомагає. Віра в Бога. Віра в ЗСУ. Ми переможемо! СЛАВА УКРАЇНІ!

 

Якщо завтра війна: Як не запанікувати. Поради психолога

Щоб не панікувати, треба вчитися

Психолог зауважила, що різні люди в тій самій ситуації можуть діяти по-різному: хтось перед небезпекою запанікує, а інший, навпаки, згуртується й врятує себе та когось поруч.

«Наша свідомість працює так, що в незвичних умовах сприймає будь-яку ситуацію як екстремальну».

Проте вміння захистити себе та іншого – це не вроджені якості, а набуті. І набути їх можна в певному соціумі та середовищі. Простіше кажучи, навчаючись.

«Паніка – це стан жаху, за якого у людини, котра потрапила в небезпечну ситуацію, різко послаблюються навички самоконтролю. Людина не може себе опанувати, вона перелякана, їй здається, що зараз станеться щось невиправне. Але в такому стані людина не може сказати, чого вона боїться», – каже психолог.

Під час паніки у людини виникає прискорене серцебиття, задишка, пітливість, їй хочеться втекти. Ознаками нападу паніки можуть бути і метушіння та неконтрольовані рухи. Можуть виникнути нудота, запаморочення або й втрата свідомості.

Ефект натовпу

Вона також зауважила, що часто в паніці людина може кудись бігти. І за нею побіжать інші люди, що запанікували. Проте не обов’язково ті, хто біжать, рухаються в безпечний бік. Найчастіше вони мчать куди очі бачать, не усвідомлюючи цього.

«Вони рухаються знайомою дорогою. І тут спрацьовує ефект натовпу. Тому варто спробувати відсторонитися від натовпу», – радить психолог.

За її словами, якщо людині вдасться вибратися з натовпу, то варто подихати глибоко, роззирнутися і пошукати інших шляхів евакуації.

Як допомогти іншому

Якщо людина сама не панікує, але поряд є близький, який впав у панічний стан, то йому можна допомогти.

«Треба підійти з-за спини і притиснути його до себе та сказати: «Все добре, ти не сам, я з тобою», – радить психолог.

Проте спочатку все-таки треба, аби панікер побачив того, хто його заспокоює. Адже якщо підійти несподівано і притиснути до себе, то людина, котрій і так зле, може сприйняти це як ще одну небезпеку. А якщо зроблено все правильно, то панікер відчуває дихання і серцебиття помічника й сам заспокоюється.

Якщо ж людину трусить від жаху, то психолог радить посилити це тремтіння. Тобто, розмовляючи спокійно з панікером, варто потрусити його за плечі.

«Треба розмовляти з людиною, говорити, що ви розумієте її стан. Але ось зараз, саме зараз треба робити те й те», – каже психолог.

Дихайте!

Проте може так статися, що в критичний момент поруч не буде нікого, хто допоможе. Тому психолог радить особі, яка знає, що може розгубитися, скласти собі план дій наперед.

«Поки ти у спокійному стані, то напиши на папері великими літерами, що ти маєш робити, та повішай цей план у видному місці. До прикладу, треба виписати: взяти документи, ліки, ще там щось. І коли ти починаєш це читати, то заспокоюєшся», – говорить Галина Дерев’янко.

І коли ви будете читати цей список, то варто правильно дихати та затискати й розтискати пальці: на вдихові затискати пальці, на видиху – розтискати.

 Війна триває вже восьмий рік

Галина Дерев’янко зауважила, що вміння тримати себе в руках потрібне не тільки якщо розпочнеться бомбардування. Надзвичайним станом вважають і несподівану пожежу або вибух газу в будинку.

«Якщо таке стається несподівано серед ночі, то не обов’язково людина може схопити «тривожну валізку» і правильно евакуюватися», – зауважила вона.

Проте радить згадати ситуацію, яка була у 2014 році. Адже тоді Україна була в гіршій ситуації: не було зброї, ми не знали, що робити та як діяти. А зараз все по-іншому: Збройні Сили добре озброєні та навчені, у країні є сотні тисяч чоловіків та жінок з військовим бойовим досвідом, нас підтримують інші країни озброєнням та необхідними речами.

 

 

11 правил поведінки позитивної людини

1. Будьте собою. Не намагайтеся змінити те, ким ви є.

Не намагайтеся відповідати стандартам і вписуватися в рамки, які вам не підходять. Бути собою — дуже важливо. Навколишні вас так ніколи і не зрозуміють, якщо будете постійно приховувати те, ким є насправді.

2. Забудьте про злість.

Припиніть постійно злитися і чіплятися за негативні емоції. Прийміть свою злість і відпустіть її. Не дозволяйте негативним емоціям керувати вами і вашим життям.

3. Мисліть позитивно якомога частіше.

Чим позитивніше ви будете думати, тим кращим в кінцевому підсумку буде ваше життя. Ви не можете постійно накручувати себе, що все буде погано. Впустіть у своє серце оптимізм.

4. Говоріть оточуючим про свої почуття.

Не відгороджуйтесь від близьких людей. Вони заслуговують знати, що ви відчуваєте. Якщо не будете ділитися своїми емоціями і почуттями, то можете виявитися в емоційній ізоляції.

5. Говоріть «будь ласка» і «дякую».

Бути ввічливим не так вже й складно. Просто вживайте ці слова в мові. Виявляйте до інших людей стільки доброти, скільки вони виявляють до вас.

6. Не обманюйте.

Брехня призводить до проблем з довірою. І хоч правда часом заподіює біль, ті, кого вона стосується, заслуговують її знати.

7. Не чекайте від людей тільки найгіршого.

Не припиняйте спілкуватися з людиною через якісь (можливо, надумані) дрібниці. Всі ми люди. Всі ми здатні змінюватися. Давайте другий шанс тим, хто його заслуговує.

8. Думайте про оточуючих людей.

Не зациклюйтесь на собі. Іноді важливо приділяти час роздумам про те, що відчувають інші люди. Значення мають не тільки ваші емоції і почуття.

9. Просіть вибачення, коли це необхідно.

Не намагайтеся уникнути вибачень. Якщо вам потрібно попросити вибачення, зробіть це. Життя занадто коротке для того, щоб ризикувати хорошими відносинами. Якщо відчуваєте свою провину, просто попросіть пробачення.

10. Проводьте час з тими, хто для вас важливий.

Не забувайте показувати дорогим для вас людям, що вони важливі.

11. Виконуйте те, що обіцяєте.

Не обіцяйте, якщо не готові або не можете стримати свою обіцянку. Погоджуйтеся тільки на те, що дійсно готові зробити.

 

 

Пам’ятка для підлітків, що потрапили у складну життєву ситуацію, або для тих, кому погано.

1. У разі сильних емоційних переживань давай волю сльозам, як наодинці, так і у присутності інших. У цьому немає нічого страшного. З одного боку — спрацює механізм внутрішньої душевної розради, а з другого — цим можна подати сигнал про твоє важке становище, викликати співчуття і бажання зарадити твоєму горю.

2. Дієвий спосіб боротися з тугою — ставити перед собою досяжні цілі і зрозуміти, що життя не обходиться без розчарувань.

3. Якщо ти втратив спокій через почуття глибокої провини, буде краще спробувати якнайшвидше виправити становище, аніж дати проблемі розростися. Ти вчиниш правильно, якщо розкажеш про все батькам або іншим людям, небайдужим до твоєї долі. Цілком можливо, що спочатку вони будуть прикро вражені, засмутяться, будуть тебе лаяти. Але потім, почнуть думати тільки про те, як тобі допомогти.

4. У будь-якому разі, якщо ти занепокоєний і збентежений, краще не страждати на самоті. Поділись зі своїми переживаннями з людиною, якій ти довіряєш. Щира розмова може знизити емоційне напруження і допоможе подивитись на проблему з іншої точки зору. Зазвичай можна більш-менш заспокоїтись, коли хтось виявляє співчуття до нашого горя і болю.

5. Поширеною помилкою є очікування, що інші здогадаються про твої страждання, почнуть тебе розпитувати і пропонувати допомогу. Але жодна людина не може бачити, що на серці в іншої, зокрема і в тебе, тому сам шукай потрібного контакту, відкрий своє серце тому, кому ти довіряєш і кому до снаги тобі допомогти. Тримати все у собі — те ж саме, що самому тягнути важкий тягар.

6. У виникненні або посиленні пригніченого стану нерідко винна занижена самооцінка. Якщо ти постійно чуєш принизливі вислови про себе й образи, можна почати сприймати себе нікчемною людиною, яка не варта поваги інших. Але поміркуй, хіба хтось має право тебе оцінювати? Хоч би що думали про тебе інші, ти є унікальною особистістю. І якщо комусь щось у тобі не подобається, то це їхні проблеми, а не твої. Шукай спілкування з тими, хто ставиться до тебе по-доброму і з розумінням.

7. Почуття відчаю саме собою не пройде. Якщо відчуєш напад глибокого смутку і нудьги, спробуй переключитися на щось інше, зайнятись якоюсь справою. Не можна сидіти, склавши руки. Якщо ти займаєшся тим, що у тебе добре виходить, то до тебе знову повертається почуття самоповаги, яке зазвичай зникає, коли загострюється депресія.

8. Корисно також займатися тим, що тішить тебе. Походи по магазинах і зроби самому собі або комусь із близьких та друзів приємний подарунок, приготуй свою улюблену страву, перечитай улюблену книжку, порозгадуй кросворди, помалюй, щось відремонтуй удома, зроби ранкову зарядку, піди в спортзал, прогуляйся на свіжому повітрі, покатайся на велосипеді, роликах та ін.

9. Найкращими ліками від пригніченості є допомога іншим — тим, хто переживає важкий період у своєму житті. Співчуття чужій біді й намагання допомогти ділом здатне перекрити власний душевний біль.

10. У жодному разі не вдавайся до спроби приховати, або подолати свою депресію за допомогою наркотиків або алкоголю. Це пастка, в яку потрапляють ті, хто шукає легких шляхів розв’язання проблем. Адже після тимчасової розради і відновлення життєвого тонусу насувається хвиля пригніченості і роздратованості.

11. Якщо твій душевний стан дуже розбалансований і ти відчуваєш, що не в змозі адекватно оцінювати ситуацію, спробуй звернутися до фахівця: психолога, психотерапевта, психіатра. Сьогодні існують служби анонімної допомоги людям у кризових моментах життя.

 

Національна дитяча «гаряча лінія»:

8 800 500 225 (зі стаціонарних телефонів) та

або 116 111 (з мобільних телефонів).

 

 

Поради, як розвинути інтелект

Мета багатьох людей, охочих стати успішними, — максимально повно реалізувати закладені в них здібності, свій потенціал. І вірний шлях досягти цієї мети — не переставати працювати над підвищенням свого інтелекту. Той, хто буде активно працювати над розвитком своїх розумових здібностей, вже через рік зможе кардинально змінити себе в інтелектуальному плані.

Під інтелектом розуміється не обсяг знань, накопичених людиною, а його здатність запам’ятовувати й аналізувати нову інформацію, а також вміти нею скористатися для вирішення наступних завдань.

Цікаві факти:

·         інтелект піддається тренуванню;

·         чим більше його тренувати, тим краще буде результат;

·         розвинути інтелект під силу кожному, незалежно від рівня його первинних здібностей.

Як же розвивати інтелект?

1. Шукаємо нововведення. Люди, які прагнуть розвинути свій інтелект, повинні бути відкриті всьому новому: знанням, діяльності, подіям. Адже кожна нова діяльність сприяє утворенню нових зв’язків синапсів, які пов’язують один нейрон з іншими і через які вони обмінюються імпульсами. Той, хто хоче мати високий коефіцієнт інтелекту, не повинен вважати, що, закінчивши училище, можна назавжди забути про навчання, адже це прямий шлях до деградації. Тому не перестаємо шукати нову поживу для розуму: вивчаємо нові науки, нові мови, записуємося на курси — наприклад, живопису, гри на гітарі, латиноамериканських танців, займаємося новим видом спорту, вирушаємо у подорож за новими враженнями. Цінність для розвитку розумових здібностей представляють не стільки самі знання, скільки сам процес навчання!!!

2. Кидаємо виклик самим собі. Чимало сказано про користь розвиваючих ігор для мозку, що тренують пам’ять і концентрацію уваги: уно, шашки, шахи. Правда, психологи, що займаються питаннями розвитку інтелекту, радять, досягнувши майстерності в одній грі, переходити до наступної. Адже мозок, зрозумівши, як грати, наприклад в Sudoku, починає лінуватися, при цьому нові синоптичні зв’язки вже не утворюються так активно. Щоб мозок був навантажений і продовжував посилено працювати, потрібно постійно тримати його в стані деякого ускладнення.

3. Вчимося мислити творчо. Розвивати креативне мислення, здатність створювати оригінальні ідеї і мислити нестандартно. Наприклад, беремо якусь задачу і знаходимо від 10 до 20 способів її вирішення, особливо не обмежуючи свою фантазію.

4. Не шукаємо легких шляхів. Прогрес полегшує нам багато завдань, проте наш мозок, позбавлений навантажень, при цьому розслаблюється. Взяти хоча б калькулятор, завдяки якому ми успішно розучилися робити навіть найпростіші арифметичні дії подумки або на папері. Або GPS, що допомагає орієнтуватися на місцевості. Звиклі до нього згодом виявляють, що вже не в змозі обійтися без нього, настільки вони втратили власне почуття орієнтації. Нам в допомогу створені й програми-перекладачі, які в той же час погіршують наше знання мов, оскільки позбавляють мозок можливості в них практикуватися. Технології спрощують життя, але при цьому страждають когнітивні здібності, адже мозок потребує тренуваннях. Звичайно ж, не потрібно відмовлятися від благ цивілізації і продуктів сучасних технологій, але іноді варто дати попрацювати і мозку, щоб тримати його в тонусі

5. Уроки музики. Все дуже просто: наукові дослідження, проведені ще на початку 2000-х років, показують, що порівняно з дітьми з контрольних груп, діти, які вчилися грати на музичних інструментах, демонстрували вищі показники по всій шкалі IQ. Насправді музична освіта допомагає всім: від малюків до дорослих. Учні та студенти підвищують свою успішність, а бабусі й дідусі, які брали учать в дослідженні, навіть продемонстрували уповільнення процесів старіння.

6. Спорт. Хороша фізична форма підсилює здібності до навчання. Після фізичних вправ люди засвоюють нові слова на 20% швидше. У 2007 році група німецьких учених встановила, що учасники експерименту засвоювали нові терміни на 20% швидше після фізичних навантажень, ніж до них. За 3 місяці режиму тренувань кровообіг в тій частині мозку, яка відповідає за пам’ять і навчання, посилився на 30%.

7. Недолік сну — зло! По Бронсон і Ешлі Меррімен, автори бестселера «Шокуюче виховання», стверджують, що регулярне недосипання 1 години означає знизити свої розумові здібності. Автори встановили залежність середньої оцінки від середньої кількості часу сну. Участь у дослідженні взяло 3000 учнів Род-Айленду. Підлітки, які в середньому отримували «відмінно», спали на п’ятнадцять хвилин більше, ніж ті діти, що отримували оцінку «добре». Ті, у свою чергу, спали в середньому на п’ятнадцять хвилин більше, ніж «трієчники» і так далі. Кожна чверть години сну має величезне значення!

8. IQ не так важливе, якщо немає самодисципліни. Рівень самодисципліни більше гарантує успіх у житті, ніж IQ, — стверджує Чарльз Дахігг у своїй книзі «Сила звички: що і навіщо ми робимо в нашому житті і бізнесі». Десятки наукових досліджень встановили, що сила волі — єдиний визначальний фактор досягнення успіху. Учні з більшою силою волі показували кращу успішність і могли обирати кращий навчальний заклад для здобуття професійних знань. Вони пропускали менше занять, менше дивилися телевізор і більше приділяли часу домашнім завданням.. Отже, старанність і завзятість —— найкращий індикатор успішного працевлаштування. При цьому дослідник визначає завзятість як наполегливість і натхнення.