Емоційна підтримка під час війни

Якщо ви опинилися поруч з людиною, яка саме зараз знаходиться у тяжкому емоційному стані та потребує підтримки. Правила емоційної підтримки: 1. Не ігноруйте та не зневажайте будь-які почуття, які саме зараз переживає людина. Допоможіть людині відчути, що з нею все нормально. Нормально боятися, злитися, ненавидіти, відчувати дикий біль. Нормально не відчувати нічого. Всі наші реакції та почуття абсолютно нормальні для НЕнормальної ситуації, в якій ми всі зараз опинилися. Можете так і казати: «З тобою все нормально!», «Те, що ти відчуваєш - абсолютно нормально!» 2. Найважливіше, що ми всі можемо зараз дати один іншому - це те, що ми насправді є один у одного. Те, що ми разом. Те, що кожному з нас не байдуже до іншої людини. Саме так і кажіть «Я з тобою!», «Ми разом!», «Я у тебе є». Якщо людина в цю минуту перебуває у шоковому стані, тобто людина емоційно і фізично (в більшому або меньшому ступені), ніби закаменіла і ніби «не тут»: 1. Попросіть людину подивитися на вас, або (якщо ви розмовляєте по телефону) уважно вас послухати. Кажіть впевнено та повільно: «Дивись на мене! Ти мене бачиш?», «Послухай мене! Ти мене чуєш?». 2. Назвіть себе: «Я - Олександр! Я допоможу тобі», «Мене звати Христина!». 3. Далі задавайте прості питання: «Як тебе звати?», «Скільки тобі років?», «Де ти зараз знаходишся?» (в Києві/на вулиці/в бомбосховищі). Можете взяти людину за руки та спробувати встановити контакт. «Я зараз стискаю твою руку. Стисни мою у відповідь». Шоковий стан - це стан, яким психіка реагує на подію, що загрожує життю та здоров‘ю. Важливо обережно та повільно допомогти людині вийти зі стану шоку та повернутися до реальності. Попросіть людину дихати та дихайте разом з нею. Попросіть назвати те, що людина зараз бачить перед собою. Попросіть поставити ноги впевнено на землю та відчути свої стопи. Почніть торкатися свого тіла руками та попросіть людину повторювати за вами. Хай відчуває доторки та потроху повертає відчуття свого тіла. Якщо людина починає трястися та/або плакати обійміть її та ніби трошки погойдайте. Загорніть людину у плед та, якщо загроза життю вже минула, ні в якому разі не зупиняйте сльози та тілесну тряску. Саме так шоковий стан має змогу «розрядитися». Коли людина зможе говорити, розпитайте що сталося. НЕ розпитуйте про емоції! Тільки факти! Це потрібно задля того, щоб психіка людини повернулася до свого безперервного функціонування. Повторюйте за людиною простими фразами те, що вона говорить. Наприклад, «Ти йшла по вулиці і побачила … Що було далі?». Важливо, щоб до людини повернулося відчуття, що страшна подія, яка з нею сталася, вплетена в те, що було до цієї подіі і те, що відбувається зараз. Задля успішного виходу з шокового стану необхідно, щоб минула загроза життю людини. Хоча би частково. Тобто необхідно повернути відчуття «я у безпеці» - обстріл закінчився/танки проїхали/снаряд не влучив. Саме так і кажіть: «Все закінчилося! Ти живий! Ти - є!» На останній фазі кажіть людині впевненим та повільним голосом зробити якісь прості речі. Наприклад: «Попий води!», «Допоможі дитині вдягнутися!». Хай робить це самостійно. Це необхідно для повернення людині почуття, що вона керую собою та своїми діями. Все вже Україна